Блог | Міжнародна підтримка України посилюється, а Росія опиняється у стратегічній пастці
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Європейський Союз підтвердив виділення першого траншу коштів для України, значна частина якого буде спрямована на закупівлю безпілотників. Це один із найважливіших сигналів для розуміння того, як змінюється логіка цієї війни.
Унікальність нинішнього етапу полягає у тому, що Україна поступово нарощує кількість ударних безпілотників, які можуть застосовуватися проти військових та логістичних об'єктів на території Росії.
Важливо не лише те, що Україна значно збільшила власне виробництво. Не менш важливо, що дедалі більше виробничих програм, фінансування та кооперації реалізуються разом із міжнародними партнерами. Це означає, що можливості масштабування вже давно виходять за межі української промислової бази.
Паралельно Україна отримує сучасні безпілотні системи від партнерів. Американські системи Hornet уже використовувалися під час операцій проти російської логістики. Велика Британія оголосила про передачу Україні 150 тисяч безпілотників. Значні програми підтримки також реалізують Німеччина, Норвегія, Нідерланди, Канада та інші держави.
За таких умов Росії дедалі важче конкурувати саме у масштабі виробництва та застосування безпілотних систем. Це особливо помітно на тлі того, що міжнародна підтримка України не скорочується, а навпаки переходить до довгострокових програм фінансування та спільного виробництва. А росіяни втрачають партнерів. Американська війна в Ірані суттєво вдарила по російському потенціалу війни дронів.
Саме тому виключно посилення ППО не гарантує вирішення проблеми. Коли кількість засобів ураження постійно зростає, навіть дуже потужна система ППО змушена працювати на межі своїх можливостей і пропускає "удар за ударом" від українців.
Мобілізація додаткових людей сама по собі також не здатна змінити цей технологічний тренд. Вирішальним фактором стають промисловість, економіка, міжнародна кооперація та швидкість виробництва.
Саме тому Росія дедалі більше опиняється у стратегічній пастці. Бо вони банально не можуть одночасно захищати величезну територію, витрачати ресурси на оборону, відповідати на інноваційне зростання українських технологічних можливостей.
У них все тріщить і лише питання часу коли все рухне.
Час працює проти них. Спостерігаймо
