Відео дня
Блог | Міністерство культури та стратегічних комунікацій: культурна дипломатія чи невігластво та непрофесіоналізм?
Не так давно змінився міністр і, здавалось би, що ось зараз нова команда розпочне кардинально змінювати, та що там змінювати, хоча б розпочне наводити лад з величезною кіпою проблем які протягом багатьох років накопичились та практично паралізували ряд стратегічних напрямків. Все завмерло в очікуванні чітких змін в підходах. І ось, новий очільник досить активно публікує новини з величезною кількістю представників різних країн та анонсує – ось зараз переймемо найкращі практики, запустимо механізми та врегулюємо законодавство, чого очікувала країна.
Міністр міністром, однак, що управлінець без команди? І тут було б добре зосередитись на ключових особах цієї нової команди, які не публічні, але ж їм начебто і не потрібно – просто закатали рукава і гайда вперед, з таким то керівником.
Рукава закатали, але ж для чого? куди "біжимо"? А як показав час, не всі з цієї команди розуміють, чим саме вони мають опікуватись, а це на хвилиночку такі важливі сфери як культура, відновлення та збереження національної пам’яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей. Якщо з популяризацією України у світі, ну як мінімум з новин на офіційній сторінці, в міністра немає, то що ж такими напрямками як культура музейна справа та культурна спадщина, яка в умовах сьогодення повинна б була бути топовою місією.
Натомість, ряд посадових осіб з команди взялись думати не над тим, як проводити професійну "реанімацію", а над тим як вижити тих професіоналів, які ще залишились, щоб самим зайняти всі напрямки, розпочинаючи з "чистки" всередині та продовжуючи далі. Дискредитація та звільнення керівника Національного заповідника "Софія Київська" один з недавніх "успішних кейсів" реформаторів "професіоналів".
А ось нещодавно було оприлюднено новину, що профільна інституція, що повинна забезпечувати формування та реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини та є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини згідно Закону "Про охорону культурної спадщини" додумалась розпочати будівельні роботи в будівлі профільного міністерства – пам’ятки місцевого значення, що охороняється законом.
І тут все би нічого, але якщо вникнути хоча б трішки в ситуацію, то стає не те, що не смішно, стає страшно. Ось тільки декілька моментів, які на поверхні та про які чомусь ніхто не говорить в голос. Відкриваємо Закон України "Про охорону культурної спадщини", а що там:
1. Стаття 23 ЗУ "Про охорону культурної спадщини" Охоронні договори:
"Усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір."
Ось тут увага! У спеціально уповноваженого органу даний охоронний договір, як виявилось, просто відсутній попри чітку норму Закону.
Йдемо далі.
2. Стаття 26. Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт та пристосування пам'яток:
"Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації."
А що тут у нас? У спеціально уповноваженого органу, що розпочав будівельні роботи на пам’ятці не тільки відсутній письмовий дозвіл, а ще й відсутня науково-проектна документація, знову ж таки попри чітку норму Закону.
Далі в Законі прописана також відповідальність, аналізувати не будемо, просто процитуємо декілька рядків, які в даному випадку підпадають під дану ситуацію:
– за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці.
– за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами.
– за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки.
Не будемо розбирати тему змін до законодавства та постанов які зараз просто "вмерли" та паралізували цілі сфери, бо чим далі тим більше стає не зрозумілим, як можна було до такого дійти, а найголовніше – що з цим всім тепер робити. Хоча, як стверджують (в неофіційних розмовах) ті хто ще залишився – "запитайте краще у панів Бєляєва та Шорнікова".
Пане Заступнику Міністра культури та стратегічних комунікацій України Сергій Бєляєв?
Пане директоре департаменту захисту та збереження культурної спадщини Володимире Шорніков?
Що взагалі у вас там відбувається?
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...