Блог | "Китайський шлях": роль Китаю та Білорусі у війні в Україні

Білорусь зникла, але цього ніхто не помітив? Частина 2.

Відео дня

Після розвалу Радянського Союзу країни, як їх часто називають, "колективного Заходу" перебували в ейфорії й радості. Ще б пак: ідеологічний ворог, голодранець-совок, що десятиліттями гадив по всьому світу, врешті сконав. Однак при цьому партнери не звернули навіть частини своєї найдорожчої уваги на цілий континент.

Тим часом, саме в цей момент в гру починає вступати молодий, перегрітий робочими місцями й новітніми технологіями, але поки ще повсюдно не багатий Китай. На країну буквально обрушився дощ західних інвестицій. Водночас світові корпорації почали бездумно та масово переносити до Піднебесної високотехнологічні виробництва. Гонитва за тимчасовою економією та зниженням собівартості призвела до того, що Китай став одним із лідерів з виробництва не просто товарів, а найпрем’єрніших топових продуктів західних компаній, що дозволило говорити про країну вже в світовому економічному масштабі. Однак, якщо підприємства із західними інвестиціями швидко стали взірцем економічного зльоту, решта промисловості показувала відверто слабкий результат. Нова політика компартії, яка чимось віддалено нагадує НЕП часів 20-х років попереднього століття в совку, призводить до масового виробництва товарів та продуктів харчування сумнівної якості, величезного, враховуючи кількість населення, обсягу кустарщини, підробок відомих світових брендів etc.

При цьому їхня реалізація (та й зростаюче внутрішнє споживання) пожвавлюють економіку, запускають всі її галузі (від чорної металургії до будівництва) аж до включення до світових транснаціональних логістичних ланцюжків, процесів інтеграції глобального виробництва та науки.

Це лише потім, через десятиліття, до лідерів провідних країн доходитиме (та невже?), що навчання заздалегідь підготовленого китайською державою "персоналу підприємств" призведе до промислового шпигунства. Продукція китайського походження часом виявлялася навіть кращою за оригінал. Захід почав розуміти, що такими темпами Китаю і десь Індії за пару десятиліть належатиме вся світова автомобільна промисловість, що за рік Китай виробить бетону для будівництва своєї інфраструктури більше, ніж весь узятий разом світ за минуле століття, що збудує міста кінця ХХІ століття на його початку, й стане другою економікою світу, - але це лише штрихи до портрету.

На той момент (акцент саме на цьому) у Китаю просто з'явилися вільні кошти для інвестицій за межами країни. А більш ніж мільярдне населення, надто не розбещене грошима та предметами розкоші, було готове працювати вдень і вночі, без вихідних, відпусток, пенсій та ще й за невелику плату. І саме тоді геніальні економісти країни жовтого дракона спільно з силовим блоком Компартії за активної участі розвідспільноти ухвалили первинне рішення про експансію на африканський континент.

Активно інвестуючи та кредитуючи місцеві проекти, Китай поступово підминав країну за країною. Не завжди все виходило гладко. Найбільше, хоч як це парадоксально, впиралась Франція, що й досі виявилась не готовою здавати без бою свої колишні колонії. Але китайська завзятість півторамільярдної країни - не зовсім оборотний процес. Там, де Китаю було не так цікаво, або аквізиція йшла зі скрипом, підключалася інша держава, яка швидко стала новим холуєм Китаю. Пам'ятаючи попередні привласнені собі перемоги, путінська країна-ізгой, як і раніше, надувала щоки і намагалась приховати свою залежність від нового суверена. Однак мета залишалася незмінною - якнайшвидше зайняти своє місце під сонцем, нехай і в тіні справжнього важкоатлета - Піднебесної.

За тим же африканським сценарієм згодом розвиватимуться події у колишніх радянських середньоазіатських республіках. Але гладкого поглинання там не сталося. Чому - незважаючи ні на ресурси, ні на тиск, - предмет окремого геополітичного, економічного та етнічного дослідження. Звичайно, "прошу пардону" за легкий екскурс у фінанси та економіку, історію та реальність, але без цього не буде повного розуміння процесу, заявленого в назві. Крім того, неможливо буде зрозуміти причини війни в Україні, а також роль у ній як Білорусі, так і Китаю – єдиного бенефіціара за будь-якого розвитку подій, хоча це теж тема окремого дослідження. Але йдемо від простого до складного, захопивши із собою логіку у процесі пізнання.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...