Блог | Ідеологія війни Росії проти України: росіян готували 18 років
Російській військовій агресії на Україну передував інформаційний напад, який триває у російських медіа вже вісімнадцять років. Московська пропаганда більше ніж півтора десятиліття вбивала в голови російських громадян месиджі щодо необхідності вирішення питання забезпечення інтересів Росії на міжнародній арені військовою силою і міццю зброї. Кремль забезпечив у головах багатьох росіян підтримку своїм завойовницьким війнам, які вважаються у міжнародному праві як абсолютне Zло. Але символ цього слова Z зараз головний на вулицях російських міст і це знак російської окупаційної армії в Україні.
Так, Рада Безпеки ООН, на пропозицію зараз головуючої в РБ Албанії розглянула дуже важливу тему – Заохочення до насилля, що призвело до тяжких злочинів, на якій були розглянуті причини виникнення війни і російського нападу на Україну та ролі в цьому російської пропаганди і мови ненависті у російських медіа.
Треба розуміти, що не буде досягнуто перемоги у військових битвах України, допоки Zло не буду вигнане з голів обдурених російських громадян. Йдеться про ідеологію рашизму – російського фашизму, яка витиснула з російського інформаційного та культурного поля всі інші ідеї. Рашизм увійшов в усі пори російського громадського організму, тому на знищення інших народів Кремль отримав легітимну підтримку в отруєних душах більшості представників російського суспільства. Рашизм за своєю конструкцією схожий до ідеології колишньої радянської пропаганди, коли Радянський Союз був у ворожому оточенні і більшовики готували народ до війни і боротьби за світову революцію та диктатуру пролетаріату. Ці догми увів ще Сталін, який знищував кожного, хто навіть трішечки сумнівався у правоті запропонованої боротьби зі світовим капіталізмом на міжнародній арені та внутрішніми ворогами в рамках СРСР. Так мільйони радянських громадян були вбитими зло гласним НКВД як вороги народу, або заслані на примусові роботи до Сибіру, як ув’язнені. Якщо виникав сумнів щодо лояльності Кремлю цілих народів, тоді вони підпадали під тотальне знищення. Щодо українців у 1932-33 рр. був застосований штучний голод. Тоді за півтора роки на радянській частині України від голоду загинуло сім мільйонів людей і ще два- це українці, які компактно проживали в регіонах, окремішньо на Кубані, Ставропольському краї та на Дону. Так, українці, які проживали у західній частині України, яка була під Польщею, взагалі не відчули голоду, а на радянській частині України був жах планетарного масштабу, плюс в регіонах Росії, де українці були у абсолютній більшості, як на Кубані, чи у великій кількості, як на Дону. Як співається в українському гімні Україна від Сяну до Дону, що є східним її етнічним кордоном. Після голоду в 1932-33 рр. українців практично не стало у цих російських регіонах, а ті що випадком долі вижили, були русифіковані. Так, зараз Кубанські козаки майже не згадують, що вони за походженням від Запорізьких козаків, які вимушені були переселитися на Кубань на вільні території наприкінці 18 ст., коли союзна Кримському ханству Кубанська орда вимушена була відкочувати до Туреччини після першої анексії Криму Росією у 1783 році. Так що ці землі були заселені українськими козаками. А все почалося, коли російська цариця Катерина ІІ неочікуване послала величезне військо на Січ, яке поверталося з кримського походу у 1774 р. і захопило усі землі Великого війська Запорізького, яке двісті років допомагало Росії військово боротися з Кримським ханством. Непідготовлені до битви з донедавна союзницькою армією росіян Запорізькі козаки змушені були підкоритися Петербургу і прийняти присягу цариці Катерини ІІ. Вони були вимушені залишити захоплені російською армією їх великі та чисельні землі в центральній та південній Україні і вирушити на вільні місця на Кубані, яка стала наступним російським рубежем для поширення російської агресії на Північний Кавказ. Кавказька війна тривала 50 років і звісно, що без Запорізьких (Кубанських) козаків навряд чи Росія її б виграла, але це лекція для деяких балканських народів, чиї лідери заявляють про історичну дружбу з росіянами. Адже ви є цікавими для Кремля тільки до тих пір, допоки готові воювати та вмирати за його інтереси в регіоні. А якщо ні, то будете ворогами. Запорізькі козаки та українці декілька сотень років воювали за інтереси Москви як начебто дружній слов’янський православний народ, навіть на шкоду власним національним інтересам. Але коли зміниться ситуація, Кремль швидко міняє платівку і від столітньої дружби не залишається нічого, якщо ви вирішили щось зробити для власних інтересів. Сьогоднішня війна в Україні ще одне свідчення підлості російської політики. Російська пропаганда швидко вас може перевернути від найближчого народу до найбільшого ворога росіян. Відразу станете нацистами, щоб російській армії було якось зручніше вас вбивати. А якщо твій національний інтерес не співпадає з російським, тоді ти зрадник, якого треба покарати. Це сьогоднішні сентенції російського фашизму – рашизму, як ідеології російського панування, яка стала найнебезпечнішою в сучасному світі.
