Блог | Гуманітарна сліпота: як боротьба зі зброєю перетворюється на допомогу агресору

Знову відзначилися шизофреніки з Human Rights Watch.

Заступниця директора вашингтонського офісу цієї організації Ніколь Віддерсхайм закликала Конгрес США не допустити реекспорту зброї, виробленої за американськими ліцензіями, з Туреччини до України, оскільки там фігурують касетні боєприпаси, а вони, на її думку, дуже невибіркові й небезпечні.

Наприкінці листопада минулого року під егідою HRW майже 80 шизофренічних організацій уже засуджували Україну за послаблення заборони на протипіхотні міни.

Найбезглуздіше в їхньому зверненні: вони зазначають, що "подібно до вкрай прикрих виходів із договору країн Балтії, Фінляндії та Польщі (!!!), цей крок явно суперечить основній гуманітарній місії договору…". Україна, на їхню думку, не тільки підриває гуманітарні засади, а й загрожує світовому прогресу в боротьбі з мінами за останні 30 років…

З підступною Україною все ясно. Але з чого раптом на слизьку доріжку підриву гуманітарних засад рвонули Фінляндія, країни Балтії та Польща? Може, є якась закономірність? Може, щось сталося і треба пошукати причину?

Минулого року громадські діячі ритуально не схвалили дії Росії. Але без жодних практичних кроків. Цього разу вашингтонська Віддерсхайм категорично не помітила ані максимально невибіркові КАБи по українських населених пунктах (включно з обласними центрами, де мешкають сотні тисяч цивільних), ні максимально вибіркові дрони, за допомогою яких росіяни навмисно влаштовують сафарі на некомбатантів.

Питання, як Україні захищатися від орди-загарбника, яка заперечує всі гуманітарні норми та зрівнює з землею цілі міста, Віддерсхайм ігнорує.

Завжди було цікаво, що в голові у таких діячів? Як вони влаштовані?

Ну, припустимо, тобі не подобається якась зброя, а ти й писнути не можеш, так переживаєш за бідних цивільних по обидва боки лінії фронту. Тоді було б логічно вимагати заблокувати певну зброю, але, наприклад, просити Конгрес забезпечити Україну засобами ППО. Або надавати допомогу "вибірковою" зброєю. Наприклад, авіаційними ракетами великої дальності проти російських метачів КАБів. Або посилити санкції проти агресора, обмеживши його можливості. Наприклад, заблокувавши постачання до Росії (у тому числі – з ЄС) глинозему для виготовлення елементів балістичних ракет. Тоді все зрозуміло.

Так – незрозуміло.

Висіти на руках у жертви агресії, яка стікає кров’ю, – це досить своєрідне уявлення про захист прав людини, чи не так?

Ці суспільні лицеміри, які розпоряджаються багатомільйонними бюджетами, добряче набридають. Для них у пеклі має бути передбачений окремий куточок.