Блог | Головна ілюзія війни: чому поступки не зупинять війну

Є ключова помилка, яку "прості люди" роблять щодо нашої війни. На її беззмістовне повторення працює чи не вся російська та проросійська інформаційна машина.

Ця помилка – неправильна відповідь на запитання "що треба зробити, щоб це все припинилося".

Бо ж як мислить обиватель поза прифронтовими територіями?

От є щось страшне та незручне – війна. Десь там падають ракети, по вулиці бігають страшні ТЦК, ще й Нова Пошта доставляє за два дня замість одного. Це обивателя страшенно дратує, концтабір, геноцид, Північна, блін, Корея.

Отже, треба, щоб війна припинилася і обивателя більше не дратувала.

І знаєте що? Я повністю поділяю цю думку. Як в тій пісні, душу й тіло ми положим, щоб війна припинилася і обивателя більше не дратувала.

Просто обиватель помиляється, коли думає, що треба зробити.

Він щиро думає, що для цього треба щось там росіянам віддати. Донбас чи Крим, наприклад. Поки мова йде не про територію, де він сам живе, його це турбує менше ніж Чемпіонат Європи з футболу. І він сердиться – от гадська влада, давно могла б все віддати і жили б собі спокійно. А раз не віддає, то, певно, на тому наживається, бо чому ж ще.

Помилка обивателя тут полягає не в тому, що він мислить, як скотина довбана низьких морально-етичних якостей, і ні в тому, що його рішення безкінечно ганебне, а в тому, що воно просто не спрацює.

Ні, капітуляція не зупинить Росію. Ні, якщо віддати їй Донецьк, Луганськ, Крим, Харків, Одесу, Полтаву, Київ, вона не зупиниться. Вона йтиме далі й далі. Це все одно, що крокодила власними кінцівками підгодовувати в надії, що нажереться і відчепиться.

Не відчепиться. Дуже старається переконати, що відчепиться. І наших обивателів, і закордонних дурачків, але це просто не так. Була б готова відчепитися – давно б відчепилася. Навіть повномасштабку б не починала – Крим, Луганськ та Донецьк вже були окуповані. Чи їм, по-вашому, так Маріуполь з Краматорськом всралися, щоб нести втрати більше, ніж населення цих міст, а заодно продовбати флот та половину нафтопереробки?

Ні.

Правильна відповідь на питання "що треба зробити, щоб усе це припинилося" – дати Росії по зубах аж до вилітання останніх.

Це незручна для обивателя відповідь. Причому під обивателем тут з однаковим успіхом можна розуміти і таксиста Васю, і гольфіста Дональда. Їх однаково дратує думка, що треба щось робити, і що просто розмінятися в межах якоїсь угоди не вийде. Бо нема з ким домовлятися і нема кому контролювати виконання угоди, бо рівно ніщо не завадить росіянам відразу після цієї угоди піти далі.

Так, жахи та страхіття – щоб припинити війну, потрібно зупинити агресора. От така неочевидна думка, еге ж? От хотілося б, щоб правильною була якась інша.

Але ні, не склалося. Правильна саме ця. І нема на то ради.