Блог | Фальшиві імператори та липові імперії

Мало кому відомо, що в Сполучених Штатах теж був імператор. Самопроголошений, звісно, проте влада міста Сан-Франциско і штату Каліфорнія з ним рахувалася і навіть заохочувала його навіженство. 1859 року такий собі Джошуа Нортон оголосив себе імператором Сполучених Штатів і назвався Нортон I. Місцева газета присвятила йому велику публікацію і тим самим привернула до себе чимало читачів. Відтоді Нортон I дозволяв собі багато чого, навіть емісію власних грошей, які обмінювалися на долари в місцевому банку. Суми були невеликі й банк міг дозволити собі таку гру заради реклами. Чимала частина малоосвіченого народу обожнювала імператора, не усвідомлюючи суті та сенсу змісту. Це нічого не нагадує в правлінні чинного Президента Сполучених Штатів Дональда Трампа? Його біткоїни та інші фінансові авантюри. Навіть сама поведінка Трампа дуже скидається на імператорські замашки. Його не можна назвати самозванцем, як Нортона I, проте схильність до всевладдя і симпатії до диктаторів, як Кім Чен Ін, і військових злочинців, як Володя Путін, свідчить багато про що.

Президент Росії Вова Путін не оголошував себе імператором всієї Русі, тільки політична структура російської держави перетворилася за останні роки на таке собі самодержавство. Війна з Україною цьому лише підтвердження. Один із найавторитетніших політичних експертів сучасності Збігнєв Бжезинський зробив свого часу концептуальний висновок: "Із втратою України Росія втрачає все, вона перестає бути імперією як такою". Це чомусь не береться до уваги ні на Банковій, ні в Брюсселі. Домовитися про мир із Москвою, ймовірно, можна, тільки це буде не мир, а тимчасовий перепочинок. Поки Росія існує в тому вигляді, в якому існує сьогодні, вона буде постійною загрозою як для України, так і для всієї Європи. Що можна і що потрібно зробити, щоб запобігти такому сценарію? Єдино правильний шлях для вирішення цієї проблеми - це дезінтеграція Росії. Як цього домогтися без військового втручання? Політичними та економічними методами.

Поки Європа не почне говорити про неонацизм у Росії на підставі 5 незаперечних і доведених у 2014 році симптомів нацизму/фашизму, війна триватиме. Європа не почне говорити про неонацизм (читай - фашизм) у Росії з трьох причин:

1. Про це мовчить жертва агресії – Україна, верховна влада якої вважає, що в Росії немає неонацизму, а є рашизм, сенс якого ніхто на Заході не розуміє.

2. На Європу не падають ракети і бомби і навряд чи будуть падати.

3. Політики в Європі не хочуть говорити про неонацизм у Росії, тому що цього не хоче бізнес, який дає їм гроші на виборчу кампанію. Бізнес цього не хоче, сподіваючись, що з росією можна відновити торговельні відносини після війни в Україні. Коло замкнулося. Ані Верховна Рада України, ані громадські інституції та фонди України не бажають займатися цим питанням, оскільки воно не в політичному порядку денному на Банковій. Вони думають, що неонацистську Росію можна здолати дронами і БПЛА. Не здолати. Там сто мільйонів, половина з яких втратили розум від щоденної пропаганди. Їх не знищити, а в умовах інформаційної ізоляції "вилікувати" їх практично неможливо.

Чому визнання наявності неонацизму в Росії вплине на Європу та решту світу? З рашизмом можна домовлятися і навіть торгувати, чого не можна робити з неонацизмом, це показує історія Другої світової війни, яку всі добре знають. Це визнання не обов'язково має розпочатися з виступів лідерів Європи та політиків, воно може розпочатися з соціальних мереж і конференцій по всій Європі. Однак для цього потрібні невеликі людські та фінансові ресурси. В Україні їх немає, бо народ збирає на дрони і "лікує" наслідки, а не причину, в Європі це нікому поки що не потрібно через причину, зазначену вище. Почекаємо, коли "смажений півень" не клюне декому в тім'ячко і не полетить пір'я. Мир в Україні залежить від цього простого й очевидного розуміння.