Блог | Чи зважиться Путін оголосити Україні війну?
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Вже декілька разів висловлював свою позицію з цього питання, але кожний раз виникають інші обставини, які знову змушують повернутися до цієї надзвичайно важливої, для нас українців, теми.
Те, що відбувається між Україною та Росією, безумовно, є війною від першого дня повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. З погляду міжнародного права, військової науки та здорового глузду це найбільший міждержавний військовий конфлікт у Європі з часів Другої світової війни. Термінологічна плутанина виникала виключно через внутрішньо російську пропаганду та особливості законодавства РФ.
Чому це саме "війна" з технічної та юридичної точок зору?
Давайте згадаємо міжнародне право. Відповідно до резолюцій ООН та Женевських конвенцій, застосування однією державою збройної сили проти суверенітету чи територіальної цілісності іншої держави класифікується як агресія та міжнародний збройний конфлікт (війна).
Офіційне оголошення війни для цього не потрібне.
Масштаб бойових дій, які охопили величезну територію вражає. У цій війні, яку путін, донедавна називав "спеціальна військова операція"(СВО) задіяні всі роди військ (авіація, флот, артилерія, бронетехніка), лінія фронту розтягнулася на тисячі кілометрів, а кількість жертв і біженців обчислюється мільйонами з обох країн.
Можна ще раз нагадати, навіщо Кремль використовував термін "СВО"?
Російська влада використовувала евфемізм "спеціальна військова операція" для вирішення конкретних внутрішньополітичних завдань.
Перш за все щоб приглушити пильність російського населення. Термін створював ілюзію локального, швидкого та професійного конфлікту, який не торкнеться звичайних громадян. Тому вражаюча більшість російського населення майже з ентузіазмом і не прихованим патріотизмом, палко підтримувала цю агресію і значна частина ще й зараз підтримує.
Слово "війна" у самій Росії було під великою забороною, було фактично криміналізоване, за його використання проти критиків режиму порушувалися кримінальні справи щодо "дискредитації армії".
Разом з тим, формат "СВО" дозволяв Кремлю довгий час не запроваджувати жорсткі обмеження для бізнесу та уникати переведення всього життя країни на військові рейки. Російське населення було задоволене своїм життям і їх мало цікавило, якщо не сказати більше, що відбувається в Україні і навіщо путін розпочав цю агресію.
Коли Кремль улітку 2026 року вустами Пєскова офіційно визнав, що "СВО переросла у війну", це стало не відкриттям істини (весь світ і так називав це війною), а зміною внутрішньої стратегії. Влада Росії просто визнала очевидний факт, щоб виправдати перед власним населенням затяжний характер військових дій в Україні, економічні труднощі та необхідність нових хвиль мобілізації. Мабуть не варто пояснювати, що це не речник Кремля вирішив змінити правовий статут того, що вже пʼятий рік відбувається.
Можна без будь-якого сумніву стверджувати що це рішення путіна.
Отже, прес-секретар путіна, Пєсков заявив, що "спеціальна військова операція" (СВО) перетворилася на "справжню війну". Винні у цьому, за його словами, західні країни, які підтримали Україну. "Йде війна, це реальна війна. Ви знаєте чому війна? Тому що розпочиналося все як спеціальна військова операція. Триває як війна, бо за Києвом стоять і Берлін, і Париж, і Гаага, і Осло, і, на жаль, Вашингтон", — сказав Пєсков в інтерв'ю кореспондентові Павлу Зарубіну (цитата "Інтерфаксу").
Що сталося? Чому Кремль несподівано змінив статус "СВО" на "війну"? І взагалі що задумав путін?
От це і давайте спробуємо зʼясувати.
Можливо, це початок пропагандистської компанії, яку розпочинає Кремль, щоб підготувати росіян до жорсткої осінньої мобілізації та закриття кордонів рф. Напевне путін закладає інформаційну базу під нову хвилю мобілізації восени, намагається переконати населення, що "батьківщина в небезпеці" і воювати (або терпіти жорсткі обмеження, включаючи заборону на виїзд із рф) доведеться кожному. Але, є і більш важливі ознаки того, що Росія зіткнулася з тим, що війна перенеслася на її власну територію — від регулярних прильотів по НПЗ до поразки військових об'єктів. Але, найбільш важливим є те, що реальна війна прийшла майже в кожну російську сімʼю на європейській частині рф.
Сказати, що "проти нас воює весь блок НАТО" (Вашингтон, Берлін, Париж, Осло, Гаага) — це зручне виправдання, чому цілей СВО досі не досягнуто. Путін перекладає провину за затягування цієї агресії та величезні втрати на Захід.
Чи може путін в такій ситуації оголосити Україні війну, ввести на усій території РФ військовий стан та оголосити загальну мобілізацію?
Путін навряд чи зважиться на офіційне оголошення війни Україні та запровадження загальної мобілізації, оскільки ці кроки мають катастрофічні ризики для стабільності його власного режиму. Натомість Кремль продовжить використовувати формат гібридної війни та прихованих або точкових мобілізаційних хвиль.
Офіційне оголошення війни Україні малоймовірне, але повністю відкидати таку можливість не варто. Путін останнім часом приймає дуже часто відверто не раціональні рішення, а інколи вони навіть схожі на божевільні. Тому від нього можна чекати будь чого. Але, можна погодитись з тим, що юридичне оголошення "війни" не дає Кремлю реальних переваг на полі бою, але створює жорсткі рамки подальших подій і міжнародних наслідків цього зухвалого рішення. Статус офіційної війни зобов'язує треті країни (включаючи Китай, Індію та держави Глобального Півдня) зайняти суворішу позицію нейтралітету по відношенню до Росії.
Крім того, таке рішення путіна, якщо воно буде прийнято заганяє ідеологічну ситуацію в глухий кут, адже з самого початку Кремль будував пропаганду на тому, що "все йде за планом". Оголошення війни стане офіційним визнанням повного краху початкових геополітичних розрахунків. Це - з однієї сторони, а з іншої сторони все більше і більше людей в рф почне, нарешті, усвідомлювати, що путіну більше не можна довіряти. Це може призвести до різкого падіння довіри до путіна і його влади, що є надзвичайно небезпечно напередодні виборів до Держдуми.
Повноцінна загальна мобілізація (заклик мільйонів громадян одночасно) технічно і політично майже неможлива, оскільки вона може призвести до масштабних протестів і "руського бунту", загроза якого збільшується з кожним днем успішних і ефективних дій ЗСУ. Соціологічні дані та оцінки аналітиків показують, що російське суспільство готово "підтримувати війну з дивана", але масова мобілізація жителів великих міст (Москви,Санкт-Петербурга) викличе різкий рівень невдоволення населення і паніку.
Не можна не забувати про те, що Росія невпинно наближається до економічного колапсу. Економіка рф вже страждає на глибокий дефіцит робочої сили. Вилучення мільйонів чоловіків із заводів, з транспорту та комунальної сфери паралізує ключові галузі. Армія рф не здатна одночасно навчити, одягнути, озброїти і забезпечити технікою мільйони новобранців. Вона прогнозується аналітиками на осінь 2026 року (після вересневих виборів до Держдуми), коли потенціал набору добровольців-контрактників буде остаточно вичерпано.
Військове становище на всій території рф теж малоймовірне, але, знову ж таке, його теж не можна повністю відкидати. Все буде залежати в якій ситуації буде стан російської економіки і суспільно політична ситуація в рф на початок осені. Адже введення військового стану по всій Росії, а не тільки в прикордонних регіонах, заблокує нормальну життєдіяльність. Режим військового стану вимагає передачі величезної влади на місцях військовим адміністраціям, чого путін традиційно побоюється, прагнучи тримати всі важелі управління в руках ФСБ, передбачає конфіскацію майна для потреб армії, запровадження комендантської години, заборона виїзду чоловіків призовного віку за межі РФ та закриття кордонів. Це повністю зруйнує залишки ринкової економіки, знищить логістику та спровокує масштабний дефіцит товарів.
Іноземні аналітичні центри (такі як ISW, RUSI, Carnegie) та військові експерти оцінюють визнання Кремлем переходу від "СВО" до "війни" не як юридичну зміну, а як стратегічний розворот для підготовки російського суспільства до затяжного протистояння.
Це є просто легітимізація нової реальності. Інститут вивчення війни (ISW) зазначає, що Кремль використовує слово "війна" для виправдання зростаючих економічних втрат, інфляції та величезних жертв перед внутрішнім споживачем. Це дозволяє путіну пояснювати невдачі на фронті і затягування конфлікту силою Північноатлантичного альянсу.
Перехід до офіційної військової риторики, розв'язує Кремлю руки для низки непопулярних кроків:
- Ідеологічна база під нову мобілізацію
Військові експерти вважають, що статус "війни" спрощує проведення нових хвиль мобілізації. Громадян готують до того, що захист держави потребує особистих жертв, а не просто участі контрактників за гроші.
- Остаточне переведення економіки на "військові рейки".
Очікується посилення контролю над оборонно-промисловим комплексом (ОПК). Примусове збільшення робочих змін на оборонних заводах. Введення жорстких штрафів та кримінальних справ за зрив держоборонзамовлення.
На міжнародній арені Росія буде використовувати статус "війни із Заходом" для спроб розколоти союзників України, залякуючи їх прямою військовою конфронтацією з рф, а можливо і ядерним шантажем.
Путін задумав перевести Росію в режим вічної, тотальної війни на виснаження. Зміна термінології означає, що Кремль відмовляється від ілюзії "нормального життя" для своїх громадян та юридично, ментально та економічно готує російське суспільство до довгого ізольованого протистояння із Заходом.
На перший погляд може скластися враження, що прямого зв'язку між рішеннями саміту НАТО в Анкарі (липень 2026 року) та офіційною зміною юридичного статусу "СВО" на "війну" з боку Росії немає, оскільки керівництво рф не ухвалювало нормативних актів про зміну цього статусу. Проте рішення саміту викликали жорстку реакцію у Москві, а російські продержавні аналітики назвали підсумки зустрічі "остаточним переходом НАТО до відкритої війни".
На саміті в Анкарі НАТО фактично закріпило відхід від формату "допомоги Україні" до інтеграції українського ВПК та бойового досвіду до загальної європейської системи безпеки (концепція "НАТО 3.0")
У ході саміту США (зокрема, на переговорах президента Дональда Трампа з Володимиром Зеленським) підтвердили право України завдавати ударів територією РФ. Для Росії це означає, що конфлікт остаточно вийшов за межі прикордонних регіонів.
Альянс офіційно позначив Росію головною загрозою, що прискорило багатомільярдні контракти на переозброєння та модернізацію військової інфраструктури у східному напрямку.
У Москві саміт в Анкарі розцінили як відкриту підготовку НАТО до прямого військового зіткнення з рф.
Через збільшення масштабів західної військової допомоги, зняття обмежень на західну зброю та розширення театру бойових дій у російському військово-політичному керівництві звучать заклики офіційно скоригувати внутрішній статус конфлікту (включаючи питання мобілізації та повернення поранених), адаптуючи його до реалій масштабної війни.
Аналіз сучасного військово-політичного становища свідчить про те, що путін дійсно загнав свій режим у стратегічний глухий кут, де офіційне оголошення війни Україні лише прискорить його колапс. Багато провідних міжнародних аналітиків, військових експертів та істориків сходяться на думці, що повномасштабне вторгнення, яке планувалося як блискавична триденна операція, перетворилося на затяжну війну на виснаження без чіткого шляху до перемоги для Кремля.
Таким чином, будь-який радикальний крок путіна як спроба заморозити конфлікт без досягнення цілей, так і офіційне оголошення тотальної війни веде до дестабілізації його влади. Це підтверджує тезу, що виходу з цього глухого кута, який би гарантував збереження путінського режиму в довгостроковій перспективі, для Кремля вже не існує.
Оголосить путін війну Україні чи не оголосить, це його вже не врятує. Крах путіна і його режиму неминучий і з кожним прожитим днем цей крах тільки наближається.
