УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Олександр Левченко
Олександр Левченко
Історик, дипломат

Блог | Білоруський фронт проти України та Європи

Білоруський фронт проти України та Європи

В контексті боротьби Москви із західними країнами, Кремлем завжди використовувався білоруський чинник. З одного боку, Путін завжди хотів приєднати Білорусь до Москви, а з іншого, виявилося, що це зробити не так просто за існування білоруського диктатора Олександра Лукашенка, який був особисто не проти трохи поуправляти спільною російсько-білоруською державою. Після того, як Кремль твердо вирішив позбавити його такої можливості, то офіційний Мінськ завжди маневрує представляючись найвідданішим союзником Москви, при цьому дбаючи, щоб російський хижак його швидко не проковтнув.

Лукашенко та його оточення зрозуміли, що граючи на загостренні відносин із західними країнами вони звужують можливості діяльності білоруської опозиції, яка таким чином опиняється у колі ворогів. Тому це певної мірою крок до спасіння існуючої політичної еліти та гарантія ще якогось часу перебування при владі. Розуміючи слабкість своєї власної військової потуги, Лукашенко домовився з Москвою про розміщення тактичної ядерної зброї на території своєї країни.

Цей маневр також відповідає інтересам Москви в протистоянні з колективним Заходом, проте нашкодив стосункам зі своїм дуже важливим і могутнім союзником – Китаєм. Хоча Китай не проти російсько-американського загострення, або зіткнення Росія-НАТО, проте розширення географії перебування ядерної зброї у світі за рахунок Білорусі суперечить чинним міжнародним договорам стосовно принципу непоширення ядерної зброї, які активно підтримує Пекін. Але Кремль переконаний, що це непорозуміння з Китаєм не стане на заваді існуючого двостороннього співробітництва та партнерства. Тому Москва підштовхує Білорусь до війни не тільки з Україною, а й з країнами Заходу. Метою деструктивних дій Москви через Мінськ є відволікання країн НАТО від війни в Україні.

Лукашенко перетворив Білорусь на плацдарм для можливих дій збройних сил Російської Федерації. Сам Лукашенко та його режим не представляють народ Білорусі. Білоруський диктатор зміг утримати владу за підтримки режиму Путіна, утопивши країну в репресіях. При цьому план Москви - відволікти сили Заходу та України, дестабілізувати Польщу перед виборами, здійснювати реальні погрози на адресу Литви та Латвії. Міністр оборони Польщі Маріуш Блащак заявив, що кордон країни з Білоруссю в небезпеці. Він додав, що Білорусь, за підтримки Росії, заохочує незаконні перетини з метою дестабілізації Польщі. Як результат, Варшава перекинула до білоруського кордону 10 тисяч своїх військовослужбовців з важкою технікою. Чотири тисячі розмістилися вдовж кордону разом з прикордонниками, а шість тисяч стали в другій лінії як резервна сила у випадку спроб у військовий спосіб перетнути польсько-білоруський кордон великими групами мігрантів з Азії і Африки, яких свідомо підвезли з Москви, чи збройних провокацій вагнерівців або білоруських військових. Президенти Польщі та Литви провели предметні консультації щодо спільного реагування у разі збройних провокацій з білоруської території.

Після невдалої спроби заколоту в РФ частина найманців ПВК "Вагнер" опинилися в Білорусі за домовленістю з білоруським диктатором. ПВК "Вагнер" може бути залучено для провокування міграційної кризи на кордонах країн членів НАТО, зокрема у Польщі, Латвії та Литві. Міністерство внутрішніх справ Білорусі видає білоруські паспорти найманцям "Вагнера", щоб ті легально могли пройти через прикордонні пункти. Для Росії дуже важливо максимально швидко надіслати людські ресурси та озброєння на кордон з Польщею, Литвою та Латвією, щоб НАТО спрямувало на східний рубіж значну кількість військ, і відповідно менше могло надавати допомоги на підтримку України. Поява "вагнерівців" у Білорусі – це не наслідок "заколоту" Пригожина або рішення чи забаганка Лукашенка. Це складова стратегічного й тактичного плану Кремля. Тому країнам НАТО не потрібно недооцінювати загрозу від російських найманців, а необхідно повністю ізолювати та закрити свої кордони з Білорусією та Росією, які не припиняють продовжувати провокації проти держав Альянсу. Росіяни очевидно мають мету розкачувати політичну кризу в сусідніх з Білоруссю країнах НАТО, дестабілізуючи й залякуючи громадськість, щоб зупинити підтримку України.

В умовах так званого міжкланового протистояння військо-політичних бізнесових груп Росії, режим Путіна намагається позбавити Євгена Пригожина сфер впливу та зменшити рівень загроз ймовірних військових заколотів у майбутньому. З цією метою завершено процес вилучення з лав бойовиків важкого озброєння, триває робота з примушення їх проходити службу в регулярних підрозділах міністерства оборони та військ національної гвардії. Найбільш боєздатні, проте нелояльні до Путіна підрозділи найманців виведені з бойового складу Об’єднаного угруповання військ ЗС РФ та переміщені на територію Білорусі. Найманці ПВК вже залучаються до проведення заходів бойової підготовки із військовослужбовцями ЗС Білорусі. Зараз на території Республіки Білорусь перебуває до 6,5 тисяч осіб – найманців. Ймовірно бойовики ПВК за сприянням комітету державної безпеки Білорусі та ФСБ РФ будуть проводити пошук слабо контрольованих ділянок кордону, виводити з ладу технічні засоби спостереження. У разі реалізації вказаного сценарію, противник може спрямовувати свою діяльність на ускладнення постачання Україні військової матеріально-технічної допомоги від країн-партнерів. Відповіддю ж країн НАТО на посилення російських провокацій повинне стати надання Україні далекобійної зброї та сучасних винищувачів. Адже Росія розуміє тільки "мову сили".

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...