Блог | Бандитський Петербург управляє Росією
Колишній президент Дмитро Медведєв, який нині є заступником Путіна в Раді національної безпеки і оборони РФ, назвав вторгнення Росії в Україну новою Вітчизняною війною. Вже неодноразово згадувалося, що через надмірне вживання алкоголю Медведєв вискакує з політичними заявами, які викликають сміх у будь-якої людини, яка хоч трохи думає своєю головою. Вітчизняна війна завжди має дуже важливий критерій, яким є, насамперед, оборонні дії. Найбільше військове вторгнення в світі після 1945 року може назвати оборонною війною тільки людина, яка не може вийти з глибокого алкогольного стану, який став для Медведєва цілком нормальним.
Хто може загрожувати світові тотальним ядерним знищенням, як не глибокий п'яниця чи психічно хворий політик. Зараз у російському медіа-полі брудні інформаційні вкиди роблять лише двоє високопосадовців, яких досить швидко можуть засудити за злочини агресії в Україні, а саме вже згаданий Дмитро Медведєв та голова Держдуми В’ячеслав Володін. Ці два персонажі без сумнівів першими будуть засуджені міжнародним трибуналом за злочини агресії в Україні, який буде сформований найближчим часом. Тепер Володін накинувся на країни Заходу, що якщо вони збираються давати Україні зброю не для оборони, а для нападу, то "Росія може використати свою військово-технічну перевагу, щоб назавжди знищити західну цивілізацію", тому в столицях країн НАТО повинні брати до уваги свою політику військової підтримки Києва.
Тільки ця заява може потягнути до позбавлення волі Володіна мінімум на десять років. А заяв такого безглуздого характеру він уже зробив велику кількість на московському телебаченні, що вистачить на декілька дожиттєвих термінів. У цьому сенсі Володимир Путін набагато розумніший. І суд над ним може тривати значно довше. Це стосується і міністра оборони РФ Сергія Шойгу чи міністра закордонних справ Сергія Лаврова, які набагато обережніші у своїх заявах.
А щодо найкращого друга нинішнього президента РФ Миколи Патрушева, який зараз є секретарем РНБО РФ, що очолив ФСБ одразу після Володимира Путіна, коли той став главою держави у 2000 році, і нинішнього голови ФСБ Олександра Бортнікова, то цих двох будуть судити куди довше, ніж Медведєва і Володіна через відсутність публічних політичних заяв, закликаючих до війни та вбивств, хоча саме Патрушев і Бортніков особисто переконували Путіна, що війна в Україні триватиме всього лише кілька днів, що Київ абсолютно не готовий до оборонної війни, яка, по суті, і є Вітчизняною, на відміну від визначення алкоголіка Медведєва. У будь-якому разі позиція щодо необхідності суду над вищим російським політичним і військовим керівництвом Російської Федерації за розв’язання агресивної війни проти України – країни засновника ООН, народ якої приніс найбільше жертв серед усіх інших націй у боротьбі з гітлерівським нацизмом уже викристалізувалася в Європі. Про це Європарламент прийняв відповідне рішення, за яке проголосувала абсолютна більшість депутатів, за виключенням менше двадцяти прихвоснів Путіна з числа радикалів у цій поважній європейській установі.
У такій ситуації, під паском майбутньої кримінальної відповідальності за вчинені злочини агресії проти України, Володимир Путін почав свої політичні азартні ігри поставивши на все або нічого. Він почав готувати населення Російської Федерації до довготривалої війни в Україні та необхідності жертовності кожного громадянина, щоб Росія не програла війну. Коли почалася ця війна 24 лютого 2022 р., російське суспільство підтримало агресію Путіна і з цікавістю щоденно спостерігало по телебаченню, як російські військові підрозділи захоплювали один український регіон за іншим. Коли почався злам російської армії, то нервозність перекинулася на усіх росіян. Зараз чи не в кожній російській родині є хтось свій, хто бере участь на українських полях битв.
Щоб зменшити психологічний тиск на своїх громадян, Путін і Шойгу спочатку спробували кинути в обійми війни мобілізованих представників національних меншин, які почали гинути у величезних кількостях, особливо у відношенні до малочисельності їхніх корінних народів. Так, найбільші втрати зазнали мобілізовані з народів Дагестану та автономних республік Тува і Бурятія. Коли стало зрозуміло, що національні меншини не врятують ситуацію, тоді довелося призвати в армію етнічних росіян. Щоб зменшити емоційний тиск на російські етнічні родини, власник сумнозвісної приватної військової компанії (ПВК) Вагнера мільярдер Євген Пригожин з власної ініціативи вискочив з ініціативою. Колись він відсидів дев’ять років ув’язнення з отриманих дванадцять, за грабіж і насильство, і після відсидки він з грошима "общака" пішов у ресторанний бізнес Петербургу за що отримав прізвисько "кухар Путіна".
Він переконав главу Кремля, що російському суспільству буде легше, якщо на українських полях битв гинутимуть ув’язнені, а не хтось з їхніх близьких. Він отримав згоду Кремля на вербування добровольців у в'язницях і пенітенціарних установах. Тож для своєї приватної армії він зібрав 40 000 вояків із числа вбивць, ґвалтівників і грабіжників. Скажімо, в його армії є серійні вбивці або ґвалтівники по кілька десятків росіянок. За рахунок зеків Пригожин збільшив чисельність своєї приватної армії, яка виконує тільки його накази, а не Генштабу РФ, до 50 тисяч солдатів.
Кухар Путіна почав готуватися до майбутньої боротьби за головну посаду в Кремлі, і йому було дуже зручно мати під рукою 50 тисяч озброєних і самовідданих бійців, які мають величезний досвід ведення бойових дій. Кремль і ФСБ прочитали це і почали потихеньку відтісняти Пригожина від командування його ж армією. Увімкнулася пропагандистська машина на російському телебаченні, яка тепер повністю ігнорує ЧВК Вагнера і підтримує російську кадрову армію на чолі з міністром оборони Шойгу. Усі нібито військові успіхи кремлівські пропагандисти приписують лише збройним силам РФ, а не ЧВК, хоча в боях під Соледаром і Бахмутом Вагнерівці втратили 30 тисяч убитими та пораненими з числа колишніх ув’язнених. Оскільки Путін, Медведєв, Патрушев, Бортніков і Пригожин знайомі ще з початку дев'яностих років минулого століття, коли кожен з них заробив свої перші великі гроші в епоху бандитського Петербургу, то вони якось домовляться між собою. Особисто вони сильно може і не втратять, найбільше страждань зазнає російський народ, який заслужив таке політичне керівництво.
