Блог | Підземна пожежа під Кремлем: дим невдоволення поширюється на регіони
Підземна пожежа під кремлем. Чи можна довіряти російській соціології? З одного боку, очевидно, що – ні. З іншого – мусимо визнати: інших індикаторів громадської думки "на болотах", окрім даних тамтешніх дослідницьких центрів, просто не існує. Зрозуміло, що їхні дані не віддзеркалюють реальної картини: в умовах репресій і цензури лояльність до влади змушені демонструвати як ті, хто опитує, так і ті, кого опитують. Але навіть за таких умов всеросійський центр вивчення громадської думки (ВЦВГД) видав шокуючу для диктатора математику.
Опитування щодо підтримки "внутрішньої, зовнішньої та економічної політики", проведене у квітні цього року, показало фронтальний – за всіма пунктами – сплеск суспільного невдоволення. Вперше з початку повномасштабної війни кількість росіян, яких "загалом не влаштовує" внутрішня політика (36%), перевищила частку тих, кого вона "загалом влаштовує" (33%).
Частка тих, кого "не влаштовує" зовнішня політика, зросла з 16% у грудні до 26% і стала рекордною за два десятиліття доступної статистики (дослідження за методикою ВЦВГД розпочалися у 2007 році). Частка незадоволених економічною ситуацією сягнула 46%. Ще в грудні минулого року вона становила 31%. Отже, стрибок економічного невдоволення – 15 відсоткових пунктів за чотири місяці.
Реальна ситуація, як уже зазначалося, може бути ще більш драматичною для кремля: рівень підтримки і, відповідно, "соціологічної легітимності" режиму знижується не просто щодня, а щогодини. Водночас, це не означає, що росіяни масово "прозрівають" і стають "хорошими". Вони лише починають усвідомлювати, що війна повертається до них, і здивовано дивляться в бік кремля з німим докором: "ми так не домовлялися".
Для повноти картини варто нагадати, що дослідження проводилося у квітні, тобто, з великою ймовірністю, ще до фінальної "демілітаризації" нафтової наливайки в Туапсе. Тим паче, соціологи не встигли зафіксувати зміни масових настроїв після наших ударів по законних військових цілях у московській агломерації. Сумнівів у тому, що ці удари істотно впливають на зростання невдоволення, немає.
Наступне питання: чи може ця ситуація призвести до масштабних соціальних вибухів? Однозначної, математично обґрунтованої відповіді тут бути не може. Усе, що стосується соціологічних або політологічних прогнозів, – це не математика, а радше "неточна" описова дисципліна, пов’язана з психологією масової свідомості. Втім, дещо припустити все-таки можна.
Поточний рівень цензури й репресій "на болотах" такий, що будь-який натяк на протест буде придушено в зародку. Водночас у суспільствознавстві є підходи, які описують подібні ситуації. Зокрема, американська соціологиня Теда Скочпол показувала, що навіть стабільні на вигляд режими можуть швидко руйнуватися, коли всередині накопичуються структурні напруги – фіскальні, інституційні та військові. Такі системи довго зберігають зовнішню рівновагу, але вразливі до раптових зламів, які нерідко запускаються непрямими або другорядними подіями – там, де влада не очікує критичної загрози.
Ситуація нагадує "підземну пожежу" – стан суспільства, в якому конфлікти, нерівності або травми не мають відкритого вираження, але зберігають енергію і здатність до раптової ескалації за появи тригера. Історія московського царства та російської імперії рясніє такими прикладами. Коли саме вогонь вийде назовні – сказати неможливо. Але очевидно, що пекельне вугілля вже тліє під кремлем.
Злочинний режим сам загнав себе в пастку, з якої немає виходу. Це, на жаль, не означає, що башти кремля в буквальному сенсі запалають завтра. Будь-яка велика система має інерцію – у нашому випадку це інерція війни. Навіть перебуваючи на межі існування, путінський режим продовжуватиме війну. А ми щодня і щоночі повертатимемо її туди, звідки вона прийшла. Настане день, коли кремль запалає не лише в переносному, а й у прямому сенсі. Наближаємо цей момент. Працюємо далі. Слава Україні!
