Блог | Мілітарно-фінансова історична сага

Симпатія російських до Англії відома, універсальна (суворівське "англічанка гадить" годиться на всі випадки життя) – і взаємна. Однак саме в Лондоні осіла чи влаштувала запасні аеродроми найбагатша російська діаспора. Діалектика!

Відео дня

Rule, Britannia! Об'єднання військових розвідок

І ось у п'ятницю 12 грудня прийшла добра звістка: Великобританія реорганізувала систему військової розвідки для боротьби з російськими шпигунами та диверсантами. Лондон оголосив про створення об'єднаної служби військової розвідки, яка включила до однієї структури розвідуправління всіх видів збройних сил Великобританії, повідомило Міноборони королівства.

Рішення ухвалено на тлі того, що за останній рік "ворожі розвідки" (читай Росія) збільшили свою активність проти військового відомства більш ніж на 50%, йдеться у заяві. Минулого тижня Британія ввела санкції проти Головного управління Генштабу Міноборони Росії (ГРУ) та 11 фізосіб, причетних до ворожої діяльності проти країни.

Нова організація отримала назву "Служба військової розвідки" (Military Intelligence Services, MIS), до неї увійшли розвідки Королівських військово-морського флоту, армії, військово-повітряних сил, Космічного командування та Постійного об'єднаного генштабу. Це дозволить прискорити збір, аналіз та передачу розвідданих, і розвідслужба стане "ефективнішою, оперативнішою, зможе краще передбачити майбутні погрози та випереджати ворожі держави та терористів", заявили в Міноборони. Серед ключових ризиків для країни відомство відзначило посилення кібератак, виведення з ладу супутників, а також загрози глобальним морським шляхам та поширення дезінформації, в організації яких західні спецслужби підозрюють Москву.

Так що суворовський мем із набагато більшими підставами можна реверсувати: росіяни гадять. Гадять по всьому світу та всьому світу. Можна навіть сказати, що в цьому й полягає їхня національна ідея – нагадити всім.

Але мало хто знає, що саме за наполяганням Лондона, який не любив кидати гроші на вітер, головнокомандувачем об'єднаних австро-російських військ під час Італійської кампанії було призначено опального фельдмаршала. Саме хулима їм Англія організувала і оплатила лебедину військову пісню найбільшого російського полководця! Втім, Суворов чудово знав, кому, коли і що казати, і після призначення головнокомандувачем писав графу Воронцову, російському послу в Лондоні: "…не можу я описати відчутну вдячність за благовоління Його Великобританської Величності в обранні моєму на предлежащий мені труд.

У Путіна не вистачає грошей на ВПК

Взагалі ця сага натхненна крахом російського військового кейнсіанства. Три роки економісти-патріоти оспівували динаміку та стійкість економіки РФ в умовах санкції, зростання доходів населення і відповідно купівельного попиту. Але до літа 2025 року бюджетне накачування видихнулося з найтривіальнішої причини – грошей у бюджеті немає, і деякі ключові підприємства ВПК РФ почали скорочувати персонал.

Про що ще говорити, якщо споживання сталi машинобудівними заводами впало за рік на 25%, знижуються обсяги вантажоперевезень та капітальних інвестицій, а населення почало економити не продукти харчування! У Путіна і народу закінчуються гроші, тому підприємства, населення і більшість регіонів залазять у борги. З якими не зможуть розплатитись. Після чого вибухне банківська криза. Близький до уряду аналітичний центр ЦМАКП прогнозує його на осінь 2026 року.

У зв'язку з чим виникає дивне на перший погляд питання, чи демократичні гроші за своєю природою? Не впевнений. Вони можуть сильно поляризувати соціум, що не є гудом навіть з погляду економіки – див. Америку при Трампі. Однак гроші такі природні, що мавпи і ті освоюють їх миттєво! До того ж, саме в демократіях їх значення максимальне і вони найефективніші. Тоді як авторитарні суспільства завжди мають з ними проблеми.

Парадоксально, але тиранам і самодержцям, у яких все під контролем, включаючи казначейство, монетний двір та друкарський верстат, завжди бракує коштів! Що неприємно дивує володарів, і вони всіляко уникають платити за щось, намагаючись повелівати задарма. Обходячись в результаті країні та народу особливо дорого.

Взяти реформатора Петра I – він і регулярну імперію побудував, і притаманний їй флот створив і навіть вікно в Європу рубав. Але фінанси йому не давалися, що визнавав і сам цар. Грошей у скарбниці часом взагалі не було! Тобто абсолютно. Так що під кінець правління, незважаючи на непомірне зростання податків, нещадне псування монети і велику ощадливість царя, справи прийшли в такий сумний стан, що в лютому 1723 р. відбувся указ Його величностi:

"Для настоящей нужды в деньгах давать приказным людям и им подобным в жалованье вместо денег сибирскими и прочими казенными товарами когда придет какая нужда в деньгах, на дело необходимое, искать способу отколь оную сумму взять, а когда никакого способу не найдется, тогда разложить оную сумму на всех чинов Государства, которые жалованье получают (кроме иностранцев, мастеровых и нижних воинских чинов) дабы никто особливо не был обижен, но общее бы лишение для той нужды все понесли".

Тож бо Петра вважають предтечею більшовизму. Але указ не допомiг, грошей все одно не вистачало, як і хліба, що також ріднить імператора з комуністами. Тому через місяць наказано було відняти з платні у всіх службовців четверту частину, утримати хлібну платню і навіть давати половинні раціони генералітету та офіцерам!

Російський багнет напрокат

Але повернемося до Суворова, точніше, до його ціни. Скільки коштував Суворов? Тут варто заглибитись в історію, бо традиція здавати в оренду армії не з нього почалася. Так, в 1747 р. зобов'язалися за енну суму виставити армійський корпус для захисту  ганноверських володінь великобританського короля Георга II. Поява росіян на Рейні прискорила укладання Аахенського миру і заклала певну традицію відносин. У руслі якої в 1755 р. канцлер Бестужев уклав з англійським послом Вільямсом субсидну конвенцію, зобов'язавшись тримати на ліфляндському кордоні 55 тисяч війська і 40-50 галер. А ще за 500 тис. фунтів стерлінгів одночасно плюс 100 тисяч щороку рушити до Європи армію 80 тисяч багнетів.

До речі, чому Катерину II прозвали великою? Бо правила мудро і розширили межі вітчизни? Ні, тому що за неї Росії стали давати державні позики. До неї країна вселяла побоювання західним банкірам (у Росії такі в принципі були відсутні), фінанси ж питання довіри. Так і перекладається слово кредит – довіра. Тому до того шукали субсидій.

Бісмарк бурчав, що політика Лондона завжди полягала в тому, щоб знайти такого дурня в Європі, який своїми боками захищав би англійські інтереси. Що ж, традиція заробляти на життя списом та шпагою стара як світ: згадаємо гоплітів та варягів, кондотьєрів та швейцарців, німецьких ландскнехтів. Острівне становище і могутній флот позбавляли Британію від утримання великої армії, та на неї і людей не вистачило б. Натомість світова торгівля приносила величезні кошти в скарбницю. Число англійських купецьких суден згідно з адміралом і письменником Жюр'єн-де-ла-Грав'єр доходило до 19000 і, судячи з усього, їх було більше, ніж у всіх інших країнах світу, разом узятих!

За даними адмірала А. Мехена, обсяг англійського експорту-імпорту із 44.5 млн. ф. ст. в 1792 р. (до початку французьких революційних воєн) виріс до 73.7 млн. в 1800 р. Доходи держави, за словами прем'єра Пітта, перевершили найсміливіші очікування! Тож гроші в Альбіона водилися.

Маючи такі доходи, Англія напоумлювала бунтівні колонії багнетами німецьких солдатів. Їх гуртом продавав ландграф Гессен-Кассельський, але були серед них також уродженці Нассау, Вальдека, Брауншвейга та Ганновера. Кількість найманців доходила до 30 тис. - уявіть собі масштаб закупівель та океанських перевезень! На жаль, лише 17 тис. німецьких найманців повернулися на батьківщину, понад шість тис. загинуло, а близько п'яти тис. залишилися в США, започаткувавши чималу німецьку діаспору. (Що ви питаєте? Трамп теж? Ні, дід Трампа емігрував вже у XX столітті і був не гессенцем, а баварцем). Платили найманцям гессен-касельськими штернталерами, але відоміші ці гроші під назвою Blutdollar, кривавий долар.

Як бачите, Британія орендувала корпуси та цілі армії! Оплачувала вона й боротьбу із Наполеоном. Так, відповідно до договору від 29 грудня 1798 р., імператор Павло I зобов'язався відправити проти Франції 45-тисячний корпус Римського-Корсакова. Альбіон сплачував 225 тис. ф. ст. одночасно і 75 тис. щомісяця.

Далі буде.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...