Знаменитий імунолог та мікробіолог Олександр Безредка: уродженець Одеси, який так і не отримав Нобелівської премії

У довідниках та енциклопедіях Олександра Безредку називають "французьким ученим російського походження", проте насправді його коріння в Україні, точніше – в Одесі. Його наукові досягнення – відкриття та розроблені методики – врятували життя мільйонам людей, хоча заслужених нагород він не отримав.

Так, над основною науковою темою Безредки – способами боротьби з анафілактичним шоком (до речі, сам термін ввів саме він) – паралельно з ним займався французький учений Шарль Ріше, він і отримав за свої роботи Нобелівську премію, а Безредка – моральне задоволення та популярність у науковому середовищі. Та й на батьківщині про Олександра Михайловича відомо небагато, але саме час відновити історичну справедливість щодо нього.

Захоплення хімією, перші досліди та золота медаль

Олександр Михайлович – Шмерель Мейлахович – Безредка народився 27 березня (8 квітня) в Одесі у релігійній родині. Його батько Мейлех Безредка був викладачем ідишу та письменником, що друкувався під псевдонімом Е. Іш-Ноомі. Закінчивши гімназію, молодик вступив до Новоросійського – нині Одеського – університету на природне відділення фізико-математичного факультету, де несподівано для себе захопився хімією. Тут Безредка під керівництвом свого педагога та знаменитого вченого, винахідника протигазу та творця активованого вугілля Миколи Зелінського проводив свої перші досліди, а за написану ним наукову роботу "Досвід історії розвитку стереохімічних поглядів" отримав золоту медаль, якою в університеті нагороджували найкращих студентів.

Замість Одеського, Київського та Московського університетів – Сорбонна

Освоївши хімію, Безредка вирішив здобути медичну освіту, але на нього очікувало неприємне відкриття: вступити на відповідний факультет у Російській імперії єврею було практично неможливо. Олександр намагався вступити на медфак до кількох університетів, включаючи Київський та Московський, але документи у нього ніде не взяли. Вихід був лише один – стати вихрестом, тобто перейти з юдаїзму в християнство, але на це він піти не міг, бо родина б його не зрозуміла. У пошуках виходу із ситуації Безредка звернувся до єврейської організації у Франції, і йому призначили стипендію на навчання у Парижі. З урахуванням отриманих в Одеському університеті знань, без додаткових іспитів Олександра Михайловича зарахували на другий курс до Сорбонни, медичний факультет якої закінчив у 1907 році. Під час навчання він познайомився з іншим видатним одеситом – Іллею Мечниковим, під керівництвом якого підробляв у Пастерівському інституті у студентські роки. Закінчивши університет, Олександр Михайлович почав працювати його штатним співробітником і присвятив інституту все життя, зробивши завидну там кар'єру: 1910 року став професором, а 1916 – заступником директора.

"Імунізація за Безредкою"

Основним напрямом діяльності Безредки на той час стало вивчення імунітету людини – ця тема була неймовірно актуальною на початку ХХ століття, залишається вона такою й у наш час. З 1906 року вчений вивчав проблему анафілаксії, намагаючись знайти способи боротьби з анафілактичним шоком – алергічною реакцією, яка в особливо тяжких випадках може призвести до смерті. Причиною анафілактичного шоку зазвичай стає повторний контакт з алергеном, який призводить до різкого падіння тиску, порушення серцевого ритму і, що найнебезпечніше, набряку гортані – людина просто задихається. Безредка розробив власний – простий, але дієвий – метод безпечного застосування сироватки, коли спочатку в організм вводиться незначна її кількість, а через чотири години – основна частина. В результаті антитіла, які і викликають неприємні наслідки анафілактичного шоку, атакують першу частину дози та відволікаються від другої – потужнішої. Метод, який врятував життя безлічі людей, має ім'я Олександра Безредки.

Теорія місцевого імунітету

Головним відкриттям Безредки стала розроблена ним теорія місцевого імунітету, згідно з якою до різних мікробів і викликаних ним хвороб сприйнятливі певні клітини організму: так, шкіра відповідає за сибірку, а кишківник – за дизентерію. Незважаючи на те, що за цю теорію Безредку багато критикували, запропонований ним спосіб вводити вакцину в органи, найбільш сприйнятливі до конкретного захворювання – точніше до мікробів, що її викликають – застосовується проти багатьох небезпечних хвороб. Так звана імунізація за методом Безредки дає можливість боротися з правцем, сибіркою, холерою, дизентерією, черевним тифом, віспою, стафілококовою інфекцією.

Особисте життя та Перша світова війна

У 1910 році Безредка отримав французьке громадянство, а через кілька років одружився зі своєю землячкою – емігранткою з Одеси, у них з'явилася дитина. Під час Першої світової війни Олександр Михайлович пішов на фронт – спочатку він служив фельдшером у санітарному поїзді, потім лікарем-мікробіологом у Верденській фортеці, куди привозили велику кількість поранених – у тих місцях йшли кровопролитні битви. Його завданням було навчання військових лікарів тому, як не допустити виникнення шоку від протиправцевої сироватки. Як на першому, так і на другому місці служби Олександру Михайловичу вдалося врятувати тисячі життів.

Боротьба з туберкульозом та раком

Коли війна закінчилася, Безредка повернувся до Парижа і продовжив займатися наукою. Він замінив Мечникова, очоливши його лабораторію, і, крім імунології, приділяв багато часу мікробіології. Протягом трьох років він шукав максимально ефективне середовище для вирощування туберкульозних бактерій: вони були необхідні для діагностики небезпечного захворювання. Нерідко хотів скоротити необхідний час, що йому вдалося. В останні роки вчений також шукав методи боротьби з онкологією та розраховував розробити відповідну вакцину, але не встиг.

Останні роки життя

Після революції 1917 року, у розпал Громадянської війни, у Францію ринув потік емігрантів – Безредка допомагав землякам: влаштовував працювати, підшукував житло. Він перебував у Товаристві охорони здоров'я євреїв, головою якого був Альберт Ейнштейн. Після того, як до влади в Німеччині прийшли націонал-соціалісти, штаб-квартира Товариства переїхала з Берліна до Парижа, де її очолив Олександр Безредка. 1939 року він також став керівником організації, яка рятувала від геноциду єврейських дітей. Олександр Михайлович встиг побувати на батьківщині: 1937 року він у зв'язку зі своєю науковою діяльністю приїжджав до Радянського Союзу, про що згодом докладно написав у французькій пресі.

Олександра Михайловича не стало 28 лютого 1940 року – він помер у Парижі від серцевого нападу.