"Зірка Карпат" Чукутиха: "Стара гуцулка", що підкорила Париж
Українська співачка Марія Кречунєк на прізвисько Чукутиха – з тих діячів українського мистецтва, про яких небагато відомо. Замість реальних фактів про неї шириться багато легенд та переказів, які вигадують у народі, де її називають пісенною берегинею Гуцульщини.
Дослідники-краєзнавці обійшли не одне гуцульське село і поговорили з сотнями місцевих жителів, які ділилися своїми спогадами чи розповідями родичів, що вже пішли з життя, і поступово – як на негативі старої фотографії – став проявлятися, здавалося б, давно забутий образ. До речі, значну роль у відновленні історичної справедливості щодо знаменитої гуцульської співачки – "зірки Карпат" – відіграли саме фотографії.
Скупі факти біографії
Чукутиха, справжнє ім'я якої Марія Кречунєк, народилася 26 квітня 1836 року в селі Верхній Ясенів Івано-Франківської області в родині Василя Кречунєка та Євдокії Костюк. У листопаді 1867 року – досить пізно на той час, у віці 31 року – Марія вийшла заміж за Йосипа Полєка, з яким прожила у щасливому шлюбі пів століття, до смерті чоловіка. У подружжя народилося п'ятеро дітей: сини Юрій, Іван та Микола і доньки Олена та Євдокія, яку назвали на честь матері Марії.
Походження прізвиська Чукутиха
Своє прізвисько – Чукутиха – Марія отримала через свого чоловіка, якого в селі називали Чукутом, що по-гуцульськи означало "замкнену, відлюдну, нетовариську" людину. Ті, хто знав Марію, згодом згадували про неї, як про дуже гарну жінку: добре і зі смаком – найкраще в селі – одягнену, з дорогими прикрасами – традиційними для українок намистами з монет та коралів, з гарною зачіскою, яку вона укладала кучерями та прикрашала живими квітами. Здавалося, над нею не владний час: Чукутиха була неймовірно гарна і в поважному віці, а прожила вона 100 (!) років. Незважаючи на роки, вона не любила, коли її називали "бабусею", і навіть лаялася на сільських хлопчаків, які дозволяли собі таку, на її погляд, нетактовність. А от якщо до неї зверталися як до молодої жінки, охоче спілкувалася і навіть на їхнє прохання співала для них.
Пісенна берегиня Гуцульщини
На життя Марія заробляла, причому досить непогано, своїм співом: з юних років її відрізняли гарний голос, унікальна манера виконання, знання народних пісень та гідна заздрості пам'ять. Весілля у гуцульських селах грали три дні поспіль, і весь цей час Чукутиха співала, майже не перестаючи, і жодну співанку не повторювала двічі. Співала Марія і на храмових святах – щоб її послухати, люди пішки приходили з найдальших сіл. Серед мешканців української Верховини ім'я Чукутихи досі вживають, коли хочуть зробити жінці комплімент: "ти співаєш, як Чукутиха" чи "ти сьогодні святкова, як Чукутиха".
"Гуцульські типи"
Якою була на вигляд Чукутиха, ми сьогодні знаємо завдяки видатному фотографу, уродженцю Полтавщини Миколі Сеньковському. У 1926 році він, приїхавши на Верховинщину у справах, був вражений красою та благородством місцевих жителів і вирішив створити галерею портретів цих людей із виразними та незабутніми обличчями. Так виникла його етнографічна серія фото "Гуцульські типи". Сеньковський також фотографував усе, що було з життям і побутом гуцулів – ремесла, костюми, пейзажі, а його знімки продавалися переважають у всіх європейських містах.
Гран-прі Міжнародної європейської фотовиставки
Чукутисі на момент "фотосесії" виповнилося 90 років, але пройти повз неї Сеньковський не зміг, вирішивши сфотографувати її колоритний – а в чомусь і містичний – образ. Фотограф називав її "зіркою Карпат" та фотографував – на відміну від інших – кілька разів. Одним зі знімків стала знаменита "Стара гуцулка", на якій Чукутиха позує у національному костюмі з курильною трубкою. Ця робота Сеньковського була виставлена у 1931 році на Міжнародній європейській фотовиставці в Парижі, де отримала високу нагороду – Гран-прі, після чого довго кочувала з одного засобу масової інформації до іншого. Крім "Старої гуцулки" до нашого часу дійшли ще дві фотографії Чукутихи, хоча, з огляду на захопленість художника своєю моделлю, можна припустити, що їх було більше.
Доля фотографа
Щодо самого Сеньковського, то про його долю відомо мало. 1945 року його дружина, вчителька Євгенія Поліщук, через зв'язок з українським націоналістичним підпіллям під час Другої світової війни була заарештована, а пізніше – розстріляна. Самого Сеньковського хотіли заарештувати раніше, але він зник у 1939 році під час переходу через румунський кордон, який він намагався перетнути разом із групою польських офіцерів. На згадку його синові Юрію залишився лише образок Богородиці, який Сеньковський надів на нього перед тим, як назавжди піти з дому.
Бабуся та онук
Марія Кречунєк пішла з життя 1936 року, хоча за іншими джерелами це сталося на п'ять років раніше – 1931-го. "Зірка Карпат" померла там же, де й народилася – у Верхньому Ясенові, і була похована біля церкви, на місцевому цвинтарі, який називають "старим". Нещодавно її могилу – після 20 років досліджень – відшукав співробітник Національного науково-дослідного інституту українознавства у Верховині Іван Зеленчук. В етнографічних книгах Михайла Ломацького, відомого дослідника гуцульської культури та побуту, який працював в еміграції в Німеччині, збереглися записи співанок, які виконували дві народні співачки – Чукутиха та Пруниха. У Верхньому Ясенові зараз мешкає правнук Марії Кречунєк – Микола Максимюк, із сім'єю. Судячи з фотографій, він дуже схожий на свою знамениту прабабусю, від якої перейняв захоплення музикою – він керує відомим ансамблем дримбарів "Струни Черемоша".