Відео дня
Блог | Завдяки українськості Гоголь зсередини руйнував Російську імперію
Василь Барка відомий нам насамперед за книжкою "Жовтий князь", в якій одним із перших в українській літературі художньо відобразив події Голодомору 1933-го року.
Звертався він і до творчості Гоголя, неординарно трактуючи його життя і творчість, – зокрема, в статті "Знахід Гоголя".
На думку Василя Барки, творчість Гоголя "була передусім з підстав духовно-всесвітніх" і "приходила з українських джерел", з лицарства, козаччини.
У рамках повістярства Гоголь "відновив ніби "магічність" поезії". Барка ставить Гоголя в один ряд з Шекспіром, Гомером і Данте. Ба, більше! "Але в чомусь вічно таємному, з жизности вселюдської і закономірности якогось найглибшого відбування в сфері серця, – Гоголь проникливіший…".
Барка назвав Гоголя "гофмаршалом красної мови". В його мові нема "похилості кладовищенства". Навпаки, "він стояв перед колосальним всеімперським кладовищем людських почувань, погублених бездушною машиною в канцеляризмі держави…".
Барка пише, що "Гоголь, птахоподібний самітник – верховний жрець при храмині прози, повній заклять проти отрути чорних духів і повній символічних малюнків…".
"Гоголь – воїн за життя душі, проти вселенського "Вія" мертвости", – пише Барка. Він був "пізнавцем правд". І ще таке: "Якщо ж помилявся в імперських переконаннях, то не через чари "користей" – зовсім ні; бо його надчасна імперськість, проти тодішньої, була подібна до ґібеллінізму Данте, як мрії про торжество взірцевої монархії".
Барка відповідає критикам Гоголя, які звинувачували його в російській імперськості: "Можна винуватити: концептивно-державні обриси Гоголь вибрав невдало, чорнотою знеславлені, стояли в його сучасності – імперській темниці. Але мистецький цвіт, який при тому розкрився, не стане ніколи гірший: чудесности не втратить. Сам Гоголь тисячократно сильніше, ніж крайні супротивники чи оспорювачі його, критики тієї імперії! – поперіщив її своїми перунами від тім’я до п’ят. Пішла з-під Гоголевої кари вже із довічним тавром ганьби на лобі і ніщо після того врятувати її славу не могло". Гоголь, каже Барка, мав "величні "координати" для пізнання всекосмічного і безсмертного розкриття правди в царстві Божого Духа". І взагалі "Гоголь бачив мову, як безпосередній дар від Всемогутнього". Більше того, слова у Гоголя "переходять по сторінках поетичних творів… – з ритмікою, трішки подібною, як було з твореними плянетами".
У Гоголя, за Баркою, пророчий погляд, "демона облуди" він зводить в "мертвячину, потворство, безглуздя". Для Гоголя "духовні сили є визначальними в християнському значенні".
У творах Гоголя "все діється – як сприймає народ вірний". Опис щоденного у нього перетворюється на свято, що "оточує душу". І ця ж думка, але по-іншому: "Хоч мистецтво його слова покликане переконувати і надзвичайно свідчити через події та постаті побутового дня, – все ж воно зосереджене в духовності". І насамкінець: "Гоголь відчував: наша навколишність найглибшим корінням своїм і найвищим цвітом сусідує – рідниться з силою нетлінного світла світів джерельних".
Я не знаю, чи читав Євген Сверстюк цю статтю Василя Барки, але в його книжці "Гоголь і українська ніч" є багато суголосних думок і міститься той же висновок: завдяки українськості Гоголь зсередини руйнував російську імперію. Це до питання, до якої літератури належав Гоголь, – російської чи української.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...