Зараз нікому не потрібні: за чим стояв у чергах весь СРСР
Радянська епоха сформувала у громадян специфічне ставлення до побутових речей, перетворюючи звичайні предмети інтер’єру на справжній культ. Через тотальний дефіцит люди були змушені роками чекати у чергах, аби отримати омріяний сервіз чи меблі.
Володіння певним набором дефіцитних товарів вважалося доказом того, що життя людини склалося успішно. Сьогодні ці колись недосяжні скарби викликають лише ностальгію або ж стають тягарем для спадкоємців. OBOZ.UA пропонує згадати п’ять головних атрибутів радянського добробуту, за якими полював кожен мешканець Союзу.
Сервіз "Мадонна" та святковий посуд
Однією з найбільших мрій радянських господинь був німецький сервіз "Мадонна", прикрашений алегоричними сюжетами. Найбільший ажіотаж навколо цього посуду припав на початок 70-х років, коли він зрідка з’являвся на полицях магазинів. Куплений набір зазвичай не використовували за прямим призначенням, а дбайливо виставляли у сервант за склом. Сервіз діставали лише з нагоди найважливіших свят, оскільки він мав демонструвати гостям вишуканий смак та достаток власників.
Кришталеві люстри
Купівля звичайної люстри була непростим випробуванням, а придбання виробу з кришталю вважалося "завданням із зірочкою". Особливо престижними були люстри з богемського скла, які мали складну конструкцію з великою кількістю ріжків та підвісок. Щоб підтримувати їхній блиск, під час генерального прибирання всі деталі знімали та ретельно мили вручну. Проте з часом деякі елементи часто жовтіли, губилися або розбивалися, перетворюючи розкішний світильник на жалюгідне видовище.
Килим як універсальний маркер успіху
Килим на стіні був не лише елементом декору, а й багатофункціональним предметом: він забезпечував шумоізоляцію та приховував дефекти будівництва. Коштував такий аксесуар від 150 до 200 рублів, але навіть за наявності грошей люди чекали у чергах по кілька років. Родина пишалася таким придбанням, адже поєднання кришталю у шафі та строкатого килима на стіні було офіційним підтвердженням високого соціального статусу.
Хутряні шапки
Хутряні головні убори з норки були популярними серед обох статей, попри їхню очевидну непрактичність у сильні морози. Вартість такого аксесуара могла сягати двох-трьох середніх місячних зарплат, що робило його доступним лише для обраних. Власники таких шапок часто боялися їхньої крадіжки в громадських місцях, тому навіть у приміщеннях не завжди їх знімали. Зараз подібна "спадщина" навряд чи викличе захоплення у сучасної молоді, яка цінує комфорт.
Дефіцитні стінки з-за кордону
У 70-х роках справжнім меблевим бумом стали "стінки", які імпортували з Югославії, Румунії чи НДР. Ці гігантські конструкції займали значну частину кімнати, але були надзвичайно бажаними через свою місткість та іноземне походження. Через шалений попит ці меблі миттєво ставали дефіцитом, і дістати їх можна було лише через знайомих або за спеціальними списками. На той час така "красуня" у вітальні була вінцем облаштування радянської квартири.
OBOZ.UA писав про товари, за якими в СРСР були розписані черги на роки вперед.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.
