Захисник Маріуполя Роман Мещеряков після ампутації та полону став тренером з посттравматичного зростання для ветеранів

Захисник Маріуполя Роман Мещеряков після ампутації та полону став тренером з посттравматичного зростання для ветеранів

Захисник Маріуполя Роман Мещеряков, який брав участь у героїчній обороні міста, зазнав тяжких поранень і пройшов російський полон, завдяки проєкту Ріната Ахметова "Серце Азовсталі" вчиться на тренера посттравматичного зростання, аби допомагати іншим ветеранам.

На початку повномасштабного вторгнення родина Романа перебувала в Маріуполі. Сам захисник обороняв місто з води, патрулюючи акваторію Азовського моря, згодом виконував завдання безпосередньо в місті та брав участь у вуличних боях. Під час одного з боїв Роман отримав перше тяжке поранення – у нього було зламано дев’ять ребер. Під час прориву на "Азовсталь" внаслідок мінометного обстрілу він втратив частину руки та був прооперований у польових умовах.

Після виходу з "Азовсталі" Роман Мещеряков потрапив у російський полон, де пробув шість тижнів. 29 червня 2022 року його звільнили під час першого обміну поранених військовослужбовців.

Після реабілітації захисник активно займається спортом, бере участь у ветеранських змаганнях та навчається, щоб працювати ментором з посттравматичного зростання й допомагати своїм побратимам. Зокрема, Роман є ментором у спортивних кермах "Серця Азовсталі".

"Я усвідомив, що життя не закінчилось, треба рухатись далі. І не просто жити. А, якщо у мене вийшло так себе перебороти, то своїм досвідом давати приклад іншим хлопцям, хто опиняється у такій самій ситуації", – розповідає Роман.

Роман Мещеряков захисник Маріуполя. Джерело: «Серце Азовсталі» Ріната Ахметова

Захисник на собі перевірив, як працює підтримка у форматі рівний. Важливим етапом свого зростання він називає знайомство із побратимом Сергієм Дубовим, який привів його у ветеранський спорт і разом з яким вони тепер допомагають іншим захисникам та захисницям. Саме спорт, за словами Романа, став для нього одним з найважливіших інструментів для посттравматичного зростання. 

"Моя мотивація стати тренером ПТЗ полягає в тому, щоб якомога більше побратимів повірили, що життя далі існує, навіть з такими травмами, які у них є. Але життя на тому не закінчується і продовжується", – зазначив Роман Мещеряков.