"За нами є російський слід – довгий і кривавий": Олег Крот – про майбутнє українського ВПК

Голова правління Culver Aerospace Олег Крот – про оборонну індустрію як стратегічний актив держави, експорт українських технологій, правила співпраці із західними партнерами та старі закиди щодо "російського сліду".

Поки окремі українські виробники оборонних технологій зростають у декілька разів щороку, держава досі не сформувала системних правил, які дозволили б захистити цей потенціал і перетворити його на довгострокову економічну перевагу.

Голова правління Culver Aerospace Олег Крот пояснює, чому 2026 рік може стати переломним для українського оборонно-промислового комплексу, як Україні не втратити власні технології та чому старі звинувачення не повинні визначати ставлення до компаній, які сьогодні працюють на оборону держави.

Оборонка як нова опора економіки

– Ви говорите про оборонну галузь як про новий якір для української економіки. Звідки такий оптимізм?

– Давайте виходити з реальності. В Україні небагато сфер, здатних стати якірними для економіки: створювати навколо себе нові галузі, забезпечувати валютні надходження, робочі місця та стабільність національної валюти.

Найочевидніший приклад – аграрний сектор. Однак його потенціал постійно підривався популістськими рішеннями: квотами, спробами утримувати низькі ціни за рахунок виробника, непрозорою роботою державного резерву. Виробник замість того, щоб нормально заробляти й реінвестувати в Україну, був змушений боротися із системою. У результаті зароблені кошти часто виводилися з країни.

Сьогодні в Україні народжується інша галузь із подібним економічним потенціалом, але принципово нова за своєю природою, – оборонна промисловість.

Її відмінність від металургії чи гірничо-збагачувального комплексу полягає в тому, що там десятиліттями використовували радянську промислову спадщину, а тут із нуля створюються нові виробництва, технології та типи озброєнь, аналогів яких у багатьох випадках немає навіть у наших західних партнерів. Головне завдання зараз – не повторити старих помилок.

– Про які саме помилки йдеться?

– Класична пастка полягає в тому, що ресурс створюється в Україні зусиллями, коштами й інтелектом українців, а основна додана вартість і прибуток залишаються за кордоном.

Ми вже проходили це на прикладі металургії та виробництва залізорудних окатишів. Сировина або продукція продавалася дешево, а реальні доходи формувалися в інших юрисдикціях. У випадку з оборонними технологіями цей ризик значно вищий: технології чутливіші, ринки закритіші, а охочих "допомогти" з міжнародною інтеграцією дуже багато.

Мені особисто неодноразово пропонували оформити проєкти через закордонні спільні підприємства і в такий спосіб виходити на міжнародні ринки. Така логіка зрозуміла й може бути вигідною для окремої компанії. Але якщо ми хочемо, щоб оборонна галузь стала основою української економіки, а не черговим джерелом прибутку для структур за кордоном, маємо діяти за іншими правилами.

Проблема в тому, що цих правил поки немає. Їхнє формування – одне з головних завдань держави й оборонної індустрії вже сьогодні.

Технології та міжнародний ринок

– Що саме з українських розробок може бути затребуваним на міжнародному ринку?

– Насамперед засоби ураження, яких у західних партнерів або немає, або їхнє виробництво є надто дорогим і повільним. Ідеться про рішення класів Front-strike, Middle-strike та Deep-strike, зокрема із застосуванням реактивної тяги.

Україна навчилася порівняно дешево й точно доставляти корисне навантаження на значні відстані. Це вже не ракети у класичному розумінні, а новий тип озброєння: швидкий у виробництві, масштабований і придатний до оперативної модифікації відповідно до ситуації на полі бою.

Виробничий цикл західних ракетних комплексів може тривати багато місяців. Українські виробники вже створюють рішення, здатні виконувати подібні завдання, але виробляються вони швидше та коштують у рази дешевше.

Обчислювальні й симуляційні технології стали доступнішими, а Україна, на жаль, отримала величезний бойовий досвід. У сукупності це сформувало конкурентну перевагу, яку необхідно не лише зберегти, а й правильно монетизувати.

– Але щойно Україна починає продавати такі рішення, виникає ризик передачі технологій. Де має проходити межа?

– Саме тут виникає найскладніше питання. Якщо ми нічого не продаватимемо, не демонструватимемо партнерам власні розробки й не створюватимемо спільних підприємств, інші країни із часом розроблять аналогічні рішення самостійно. Тоді Україна втратить замовлення, робочі місця, валютні надходження і частину технологічної переваги.

Водночас відкривати всі технології без зрозумілих правил також не можна. Це може призвести до ситуації, коли розробка створена в Україні, але її серійне виробництво, основні контракти та прибуток залишаються за кордоном.

Оптимальна модель, яку ми зараз відпрацьовуємо, – це спільні виробництва за принципом "спочатку Україна". Практичним прикладом такої моделі стала п’ятирічна виробнича кооперація Culver Aerospace із данською Copenhagen Global A/S у сфері безпілотних систем, про яку ми домовилися у лютому 2026 року. Партнер фінансує замовлення, а основне виробництво здійснюється в Україні. Паралельно продукт адаптується до стандартів країни-партнера, яка через визначений період отримує можливість використовувати ці рішення для власних потреб.

Україна отримує фінансування, робочі місця, податки й подальший технологічний розвиток. Партнер – доступ до інноваційного продукту та можливість посилити власну обороноздатність. Це модель, за якої виграють обидві сторони.

"Російський слід"

– Вам регулярно приписують "російський слід", згадуючи проєкт WePlay Esports із 1xBet у 2021 році. Що ви відповідаєте на такі закиди?

– Так, за нами є російський слід. Довгий, кривавий російський слід. Бо сьогодні наші технології працюють на Сили оборони й допомагають знищувати російського ворога.

Якщо ж говорити про факти, у 2021 році, ще до повномасштабного вторгнення, 1xBet був партнером одного кіберспортивного проєкту WePlay Esports, орієнтованого на американський ринок. Це був короткий тестовий проєкт, який проіснував близько місяця. Того ж року його закрили, співпраця завершилася і більше не відновлювалася.

Я не представляв і не представляю інтереси 1xBet в Україні. Я не мав стосунку до отримання компанією української ліцензії чи діяльності ТОВ "Твоя беттінгова компанія".

Проте цю коротку комерційну історію роками використовують, щоб сконструювати нібито системний "російський слід" і перенести його на мою нинішню роботу в українському defense tech. Я вважаю, що оцінювати потрібно не маніпулятивні заголовки, а конкретні факти, результати роботи та внесок компаній в обороноздатність держави.

Тому повторю: наш реальний російський слід сьогодні – це українські технології, які працюють проти агресора.

Держава, бізнес і правила гри

– Ви пропонуєте створити координаційну раду за участю виробників і держави. Водночас система державних закупівель досі залишається непрозорою. Що може змінити така рада?

– Я не стверджую, що координаційна рада вирішить усі проблеми. Але є завдання, які виробники та держава можуть виконати тільки спільно. Зокрема, сформувати правила експорту, механізми захисту інтелектуальної власності та критерії для створення спільних підприємств.

Це не має бути орган, який контролюватиме кожен контракт. Ідеться про створення системної логіки та правил, зрозумілих усім учасникам ринку.

Щодо державних закупівель, то ця система справді довгий час нагадувала Авгієві стайні. Ми самі проходили ситуації, коли контракт підписано, товар готовий, усі перевірки пройдено, але оплати немає місяць, потім другий.

Починаєш з’ясовувати причину і бачиш, що людина, відповідальна за виконання договору, перевірила документи, переконалася, що всі галочки є, а потім процедура фактично зупинилася. Повертаєшся до питання через певний час – і виявляється, що галочок уже немає.

Останніми роками Міністерство оборони зробило важливі кроки: була створена Агенція оборонних закупівель, оновилися процедури, зменшився рівень ручного управління.

Окремий виробник не може самостійно змінити всю систему. Це відповідальність державного керівництва. Водночас виробники можуть нарощувати обсяги, підвищувати якість, брати участь у робочих групах і створювати такі умови, за яких українські інженери та розробники не виїжджатимуть із країни.

Чому 2026 рік може стати переломним

– Ви називаєте 2026 рік переломним для українського оборонно-промислового комплексу. Чому саме зараз?

– Тому що це, ймовірно, перший рік, коли частина українських підприємств здатна виробляти більше продукції, ніж можуть замовити українські Сили оборони. Уперше з’являється реальний виробничий потенціал для масштабного експорту.

Найактивніші компанії галузі щороку зростають у декілька разів, а деякі — до десяти разів. Це не абстрактні прогнози, а реальні показники конкретних підприємств.

Якщо не використати цей потенціал зараз, Україна втратить не лише прибуток. Це недоотримані робочі місця, податки та валютні надходження. Уже сьогодні йдеться про перспективу мільярдів доларів на рік.

Якщо разом із ринком ми втратимо ще й технологічну перевагу, наслідки відчуватимуться десятиліттями. Саме тому рішення потрібно ухвалювати зараз, поки вікно можливостей залишається відкритим.

– Яке місце Україна реально може посісти в європейській оборонній архітектурі?

– Дуже вагоме, якщо почати діяти вже сьогодні. Є партнери, які усвідомлюють, що йдеться про спільну безпеку і що Україна фактично захищає кордони всієї Європи. З такими країнами потрібно будувати довгострокову кооперацію навколо конкретних продуктів і спільних виробництв, а не лише політичних декларацій.

Є й партнери, які дивляться на українські оборонні технології насамперед із комерційного погляду. Співпраця з ними також можлива, але лише за наявності чітких умов на вході.

Головне, щоб інтеграція України в європейську систему безпеки відбувалася через наші продукти, виробництва та технологічні альянси. Не за сценарієм, коли хтось купує українську технологію і надалі розвиває її без участі України.

Якщо ми зробимо все правильно, через десять років Україна цілком може стати одним із центрів нової європейської оборонної архітектури – не як постачальник дешевої робочої сили, а як повноцінний технологічний партнер.

Хто такий Олег Крот

Олег Крот – український підприємець, голова правління Culver Aerospace та керуючий партнер технологічного холдингу TECHIIA.

Culver Aerospace спеціалізується на розробленні безпілотних авіаційних систем, аерофотозйомці та моніторингу земної поверхні. Компанія працює в інтересах оборонного сектору та є одним із гравців українського ринку defense tech.

TECHIIA об’єднує бізнеси у сферах інформаційних технологій, кіберспорту, інфраструктури та технологічних рішень. Серед активів холдингу – WePlay Esports, а також низка B2B-компаній, які працюють на міжнародних ринках.

Із 2019 року соціальні ініціативи холдингу об’єднані у "Фундації Течія". Після початку повномасштабного вторгнення фонд розширив свою діяльність: забезпечує Сили оборони технікою та спорядженням, підтримує медичні заклади, фінансує програми реабілітації та протезування поранених військових.

У лютому 2026 року Олег Крот представляв Україну на 62-й Мюнхенській безпековій конференції, де закликав європейських партнерів прискорити практичну інтеграцію українських оборонних виробників у європейську систему безпеки.