Після фільму "Гра в імітацію" у глядача може скластися враження, що успіх британських дешифрувальників був пов'язаний тільки з геніальним Аланом Тюрінгом, його кількома колегами і першими ЕОМ. Це дуже сильне спрощення. Насправді в Державній школі кодів і шифрів над зломом німецьких шифрів працювало близько 10 000 осіб (в основному – жінки). Вінстон Черчилль, побувавши в Блетчлі-парку, зазначив у розмові з його керівником командером Алістером Денністоном: "Я сказав, щоб ви не зупинялися ні перед чим, щоб роздобути собі співробітників, але я навіть не підозрював, що ви зрозуміли мене так буквально".

Відео дня

Щодня опівночі німецькі шифрувальні служби змінювали свої коди. Кількість комбінацій в "Енігмі" була астрономічною, але щодня тисячі людей аналізували перехоплені повідомлення, намагаючись знайти в них якісь закономірності. Робота в такому режимі була на межі людських можливостей, а подекуди й за межею: якось один із шифрувальників вийшов роздягненим через вікно, пірнув у ставок, поплавав і так само повернувся на своє місце. Того ж дня його відправили в місцеву лікарню, але вже за місяць він знову приступив до роботи.

Якісь шифрограми були передбачуваними. Якщо шифрувальники знали, що британський конвой зазнав атаки в певному місці і часі, вони могли припустити, що в німецькому повідомленні буде згадка про це.

Проводилися і хитрі операції. Наприклад, шифрувальники просили льотчиків поставити міни в певному районі, а німецькі офіцери після цього відправляли передбачуване повідомлення: "Міни в квадраті XY".

Як завжди найслабшою ланкою в системі були люди. На КОЖНОГО німецького шифрувальника було складено своє досьє. Деякі вирізнялися пунктуальністю і відправляли в один і той самий час однакові повідомлення. Наприклад: "нічого не сталося" (Nichts Neues) або прогноз погоди. А знання того, яка погода стояла в цьому районі, допомагало зламати шифр.

Спочатку оператори "Енігми" мали використовувати три випадкові літери для налаштування машини, а потім повторити їх. Деякі ледачі оператори використовували свої ініціали, повторювали одну й ту саму літеру тричі або вибирали легкі для запам'ятовування комбінації. Інші починали текст з однакового привітання. І це зовсім не обов'язково було "Хайль, Гітлер" – часто використовували вирази "Все добре", "До групи" або "Я повторюю". Британці називали це списком банальностей. Іноді оператор випадково скидав ротори на початкове положення АААА і передавав повідомлення з цими установками. Іноді оператори випадково залишали ротори в тому ж порядку, що і вчора.

А для важливих повідомлень Гітлеру використовували ще складнішу машину "Лоренц", про принципи роботи якої взагалі не було жодного уявлення. Ба більше, для передач використовували до 25 різних частот, й іноді вони змінювалися під час передавання одного повідомлення, а єдиний пропущений або спотворений символ міг унеможливити розшифрування. І тут теж допоміг людський фактор. Наприкінці 1941 року німецький шифрувальник припустився ОДНОЇ помилки. Він передав дуже довге повідомлення, але адресат не підтвердив отримання. Замість того, щоб використовувати новий ключ для повторного надсилання, оператор використав той самий ключ, але трохи скоротив повідомлення. Вийшло два тексти, зашифровані одним і тим самим ключем, але з невеликим зсувом. Це призвело до розуміння внутрішньої структури машини "Лоренц" без знання самої машини.

Масштаби операцій вражали. До січня 1942 року розшифровувалося близько 40 000 перехоплених повідомлень на місяць, але все зруйнувалося в лютому, коли німці запровадили нове налаштування ключа "Енігми" – Triton (чотири ротори замість трьох), що закрило можливості дешифрування на частину 1942 року, що залишилася. І Битва за Атлантику стала катастрофою для союзників – німецькі підводні човни потопили сотні кораблів. Це був найуспішніший рік для німців на морі. Але в Блетчлі-Парк зламали і нові шифри і тільки в травні 1943 року союзники потопили 41 німецький підводний човен. Це був розгром Крігсмаріне.

У 1943 році союзники читали вже 84000 зашифрованих радіограм на місяць – по дві на хвилину. Британці ретельно приховували свої можливості читати німецькі шифри. Наприклад, отриману інформацію вони обов'язково "прикривали" повітряною розвідкою, посилаючи патрульний літак у потрібний район так, щоб це помітили німці.

Іноді англійські командири отримували повідомлення Роммеля раніше, ніж німецькі польові офіцери, тому що доставка шифрувальними каналами займала час, а в Блетчлі-Парк працювала цілодобова зміна. Під час битви при Ель-Аламейні Монгомері точно знав запаси палива в Роммеля, точну кількість танків та їхнє розташування. Знав навіть про суперечки в німецькому штабі. У результаті німців вибили з Африки.

Люфтваффе передавала через "Енігму" плани нічних нальотів, координати систем ППО, дані про перекидання винищувачів тощо. Це знижувало втрати і збільшувало ефективність бомбардувань союзників. Перед висадкою в Нормандії союзники точно знали, де розташований кожен німецький підрозділ і знали, що німці чекають на висадку в Па-де-Кале. Перехоплення "Енігми" розкривали стан економіки Німеччини, брак палива, можливості німецької промисловості та логіку ухвалення рішень Гітлера.

Зламували не тільки німецькі, а й італійські шифри. У 1941 році завдяки роботі Блетчлі-Парк британці заздалегідь дізналися про плани італійського командування спрямувати потужну ескадру на перехоплення британського конвою, що перевозив вантажі з Каїра до Греції. Італійський код зламала 19-річна дівчина Бейті Мейвіс, яка помітила, що одне повідомлення містило всі літери алфавіту, крім L. Вона припустила, що ледачому оператору наказали надіслати фіктивне повідомлення, але він просто багато разів натиснув на нижню праву літеру на клавіатурі "Енігми" – на літеру L (це був один із найсерйозніших багів конструкції німців – "Енігма" при шифруванні могла замість однієї літери підставити будь-яку іншу, окрім вихідної).

Дізнавшись про плани італійців і, щоб обдурити їхню пильність, командувач британським флотом адмірал Каннінгем зробив вигляд, що збирається грати в гольф. Він вирушив до гольф-клубу так, щоб це помітив японський консул в Александрії. Потім під покровом ночі адмірал повернувся на свій флагман і британський флот вийшов у море. У результаті італійці зазнали при Матапані нищівної поразки, втративши одразу 3 важких крейсери і 2 есмінці. Після цього італійський флот більше року не виходив у море. Британці втратили один (ОДИН) літак.

Вінстон Черчилль сказав королю Георгу VI, що саме завдяки шифрувальникам союзники виграли війну. Деякі історики вважають, що злам "Енігми" скоротив війну щонайменше на два роки, а кожен рік війни "коштував" приблизно 7 мільйонів життів.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...