Якою була побутова техніка часів СРСР та хто міг собі її дозволити

Життя в СРСР було далеким від ідеалу, попри офіційні гасла про рівність і добробут. За зовнішньою картинкою "розвиненого соціалізму" ховалася сувора реальність: хронічний дефіцит усього: від продуктів і одягу до найелементарнішої побутової техніки.

Відео дня

Речі, які сьогодні здаються звичними й буденними, тоді були предметом розкоші. Холодильники, телевізори чи пральні машини не просто коштували захмарно – їх часто неможливо було купити без знайомств, черг чи так званого "блату". OBOZ.UA розповідає, якою була побутова техніка в СРСР і хто реально міг її придбати.

Радіоприймачі

З 1952 року радіоприймачі стали доступними у вільному продажу без попередніх записів чи черг. Вартість коливалася в межах 180–212 рублів при середній зарплаті близько 700 рублів.

Попри це, ще у 1920-х роках використання радіоприймачів регулювалося постановою, яка дозволяла їхнє приватне використання. У 1930-х з’явилися перші лампові моделі, а в 1940-х були розроблені моделі "Рекорд" і "Москвич", які, втім, залишалися занадто дорогими для пересічного споживача. Лише з 1949 року стартувало виробництво доступніших моделей на кшталт "Москвич-B".

Телевізори

Телевізор у СРСР у 1960-х коштував 900–1200 рублів, тоді як середня зарплата становила 600–800 рублів.

Перші механічні телевізори з екраном 3×4 см з’явилися у 1930-х, але були надзвичайно дорогими. Масове виробництво почалося лише у 1949 році з появою моделі КВН-49. До 1960 року обсяг виробництва сягнув 1,7 млн одиниць, а до 1970 року телевізор був уже у 61% міських родин. У селах же він залишався розкішшю значно довше.

Холодильники

У 1970-х холодильник був лише у 34% сімей, хоча в містах цей показник сягав 43%. Вартість найпоширеніших моделей становила 330–370 рублів при середній зарплаті в 120–150 рублів.

Перші серійні холодильники з’явилися в СРСР у 1930-х роках, але широке виробництво почалося тільки після ухвалення державної постанови в 1949 році. До 1962 року холодильник мали менш ніж 5% сімей, а значне зростання забезпечили вже 1960-ті – до 1970 року щороку випускалося понад 4 млн штук.

Магнітофони

У 1960-х роках навіть найдешевші моделі, наприклад "Романтик", коштували 160–200 рублів, що майже дорівнювало двом місячним зарплатам.

Магнітофони серійно вироблялися ще до війни, але лише для професійного використання. Побутові моделі, як-от "Дніпро", з’явилися в кінці 1940-х. У 1960-х почалося масове виробництво: до кінця десятиліття щороку виготовляли понад 1 млн пристроїв. На початку 1980-х 30% міських сімей уже мали магнітофон.

Пральні машини

Ціна пральної машини становила близько 600 рублів, тобто майже цілу середньомісячну зарплату. Перші зразки ввозилися з США ще в 1920-х, але масове виробництво в СРСР почалося лише у 1950-х. Перша популярна модель – ЕАЯ, виробництва Ризького заводу. Такі машини не мали функцій підігріву води, а злив і набір води виконували вручну.

До 1970 року пральна машина була вже у 64% міських родин. Виробництво зростало стрімко: з 0,9 млн одиниць у 1960 році до 3,4 млн у 1965-му.

Пилосос

У 1960-х роках пилосос був далеко не буденним приладом у радянській оселі. Його вартість коливалась у межах 40–50 рублів, тоді як середня місячна зарплата становила 80–110 рублів.

Масове виробництво пилососів у СРСР стартувало лише у 1952 році. Першими моделями стали "Піонер" і "Дніпро". Обсяги випуску зростали повільно: 130 тисяч штук у 1955 році, пів мільйона – у 1960-му, і вже 1,5 мільйона штук у 1970 році. Одночасно розширювався і модельний ряд.

Попри зростання виробництва, пилосос залишався рідкістю у квартирах. У 1970 році він був лише у 16% міських сімей, а до 1980 року – у 37%. Тобто, навіть через кілька десятиліть після початку випуску, пилосос залишався дефіцитним і дорогим товаром.

Раніше OBOZ.UA розповідав про 12 приладів, які були в кожному будинку в СРСР, а сьогодні здаються кам'яною добою.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.