Як у СРСР вчили ненависті: які групи людей ображали найчастіше

Деякі схильні до ностальгії люди можуть описувати СРСР, як країну, де всі жили дружно і поважали одне одного. Історичні факти вказують, що насправді все було абсолютно не так і на державному рівні просувалась ненависть та зневага до окремих груп населення.

Відео дня

Детальніше про це розповів блогер та дослідник радянського побуту Максим Мирович. Він детально вивчив архівні примірники радянських сатиричних журналів ранньої радянської доби. Уже тоді пропаганда почала просувати ненависть до представників певних класів і спонукати громадян в кращому разі до зневажливого до них ставлення, а то й до цькування і прямого знищення.

"Чому так відбувалося? Вся справа в тому, що більшовики, озброївшись фальшивою лженаукою марксизмом, узаконили насильство — навіяв людям хибну думку про те, що у всіх їхніх бідах винні їхні співвітчизники з інших соціальних класів", — пояснив Мирович.

До його добірки прикладів увійшли журнали "Новий сатирикон" та "Червоний перець". Вони видавались ще до революції 1917 року, а потім були націоналізовані державою і почали публікувати радянську пропаганду.

Ця карикатура, наприклад, зображує дореволюційного поліцейського — величезного, товстого, вусатого і страшного. Враження посилює чорний фон зображення. При цьому радянські правоохоронці на картинках мали вигляд привабливий, усміхались, виражали готовність завжди прийти на допомогу.

Ось приклад радянського міліціонера на сторінках такого видання. Біля нього навіть бачим пропагандистські вірші:

При виде этого нэповского навождения

Снегирь, пролетарского происхождения

Стоит настороженный,

Исполняя долг, на него возложенный.

"Залишками буржуятини" при цьому називаються громадяни того ж таки СРСР, які у часи політики НЕПу зуміли заробити своєю працею собі статки. Після скасування цієї політики їх почали цькувати.

А от селян у таких журналах змальовували геть інакше. У дореволюційні часи вони мали нещасний вигляд, не мали землі. При цьому в журналах не говорилося, що після 1917 року у селян взагалі відібрали останнє, жодної землі вони не отримали, а навпаки — їх позбавили паспортів, зігнали в колгоспи і змусили працювати не за гроші, а за трудодні.

Ненависть і злість совки розпалювали також і до "міських буржуїв" — наприклад "буржуй", який живе "один у двадцяти кімнатах", а "як приведеш його до нарсуду — так там і однієї кімнати йому достатньо". Це, на думку совків, був дуже вдалим та смішним гумором.

"Буржуєв" у журналах малюють завжди товстими, у чорних костюмах та лакових циліндрах. З ними завжди боролись народні "мальчиши-кібальчиши".

А на цій карикатурі показано "веселий жарт" — "Соціальні бурі більше не загрожують буржуазії". Вона була надрукована до 1 квітня. І насправді закликала ліквідувати буржуазію, як клас. При цьому якомога швидше.

Образ радянської "чистки". Змітають жалюгідних людей на узбіччя історії. При цьому "чистками" в СРСР називали заслання неугодних людей до концтаборів ГУЛАГу, а також розстріли. Нерідко самі "чистильники", як, до речі і автори таких карикатур, не були захищені від такої долі і теж масово потрапляли під репресії.

Цікава картинка Муссоліні "обійдеться без парламенту", і робітник теж. Прикриваючись словами "прав робітників і селян", совки знищили саму ідею багатопартійності країни.

Картинка праворуч внизу — ГПУ-шна щука полює на карасиків, ніби кажучи, що хоч і поміняли прапор, але в менталітеті нічого не змінилося з часів опричників XVI ст. Вбиватимуть усіх, хто не підкоряється цареві.

А ось просто чудова картинка. Там ще є вірші. На думку автора, читач після прочитання повинен "сам зробити висновки", обравши об'єктом для ворожості одну з дівчат (зрозуміло ту, яка посміла одягнутися краще).

Р.К.П. (більшовиків) – промовисте уточнення в дужках, щоб з чим іншим не переплутали) Інші партії поділені на нуль і плавають морем в утлих циліндрах. Жалюгідні, нікчемні люди! Добре, що ми відправили їх усіх до ГУЛАГу.

А ось ця картинка містить немов би "іронію другого порядку", що висміює сам радянський лад, показуючи різницю між "газетними зведеннями про успіхи" та реальним станом речей. У 1920-ті роки так жартувати ще можна було, за Сталіна подібний гумор зжили як клас.

І ось ця картинка висміює радянських демагогів. Але таких картинок було не так і багато — здебільшого в журналах вчили ненавидіти тих, кого більшовики обрали як об'єкт для цькування.