Як назвати українською "безделушку": варіантів багато
У повсякденному мовленні ми часто використовуємо слова, не задумуючись про їхнє походження. Одним із таких слів є "бєздєлушка" – типовий русизм, який, хоч і здається нешкідливим, поступово витісняє барвисті українські відповідники.
Час повертати питомі слова, що краще відображають колорит і багатство української мови. OBOZ.UA розповідає, як замінити "безделушку" на повноцінні українські відповідники .
Словом "бєздєлушка" зазвичай позначають невеликі предмети без практичної користі. Це можуть бути:
- декоративні фігурки, статуетки;
- магніти на холодильник;
- маленькі сувеніри;
- дрібні прикраси, брелоки, обереги;
- аксесуари з сентиментальним, але не функціональним значенням.
Зазвичай "бєздєлушка" – це щось, що зберігаємо "на пам’ять" або "бо гарненьке", хоча об’єктивної користі предмет не має. Але не варто плутати подібні речі з антикваріатом чи колекційними екземплярами – у такому разі предмети мають зовсім іншу цінність.
Замість русизму маємо цілу низку красивих, колоритних українських слів, які не лише передають значення, а й звучать із шармом нашої рідної мови:
- дрібничка – найуніверсальніше слово, яке легко використовувати у будь-якому контексті;
- цяцька – підходить, коли йдеться про дрібну прикрасу, щось декоративне;
- цяцянка – зменшено-пестлива форма слова "цяцька";
- багателька – щось несерйозне, малозначуще, легковажне;
- нікчемниця – предмет без цінності чи користі;
- абищиця – майже безглузда річ, яка не має жодної суттєвої вартості.
Кожне з цих слів додає глибини й барвистості мовленню. До того ж, деякі з них мають емоційне забарвлення – наприклад, "цяцька" може звучати жартівливо, а "нікчемниця" – з легким осудом.
Раніше OBOZ.UA розповідав, звідки виник український фразеологізм "точити баляси" та коли його слід вживати.