Вимоги були жорсткі: як у школах СРСР жилося двієчникам
СРСР був країною, де форма переважала над змістом на всіх рівнях. Само собою, починалось це ще зі школи, де отримання атестату з високими оцінками цінувалось більше, ніж якість отриманих знань.
Дітей стимулювали не через заохочення їхньої цікавості до матеріалу. Натомість їх карали за низькі оцінки. OBOZ.UA розбирався, чому так відбувалось і з якими покараннями стикались двієчники.
Радянська школа – це була історія не про розвиток особистості, а про виконання державного завдання. Замість вміння думати самостійно, школярів вчили зазубрювати і точно відтворювати прочитане, не задавати зайвих питань. У такій системі бажання учня розібратись у темі, поглянути на неї з незвичного ракурсу вважалось мало не спробою саботажу. Тож двійку можна було отримати навіть за цікавість до матеріалу, тоді як оцінку "відмінно" нерідко ставили тим, хто бездумно, але точно відтворював текст підручника.
Часом це виливалось у такий спосіб покарання, як залишання учнів на другий рік у тому ж класі. Буцімто, це робилось для того, щоби вони засвоїли всю програму. І це була не просто "затримка" в освіті. Слово "другорічник" ставало соціальним тавром, яке лягало на всю родину дитини. Школяра ганьбили за нездатність опанувати шкільну програму, незалежно від причин, які до цього призвели, а його батьків – за неспроможність примусити дитину вчитись.
У сучасному світі дитина, яка відстає, може отримати підтримку тьютора чи репетитора. В СРСР школярів, які відставали у навчанні, могли відправити у так званий спецклас. Вони ставали своєрідними гетто для дітей, яких вважали "тупими". Предмети їм викладали за полегшеною пограмою і ставились до них, як до неповноцінних. Майбутнє випускників таких класів опинялось під великим питанням.
Підлітків нерідко направляли у вечірні школи та школи робітничої та сільської молоді. Вважалось, що людина з юних років повинна приносити користь державі. Навіть якщо вона не могла формально виконати вимоги шкільної програми. Такі молоді люди йшли працювати на посади, які не потребували якоїсь кваліфікації і при цьому продовжували навчання, поки не виконають державні вимоги.
Таким чином в СРСР навчатись – означало підтримувати лінію партії. А прогалини у знаннях трактувалися як недогляд або навіть саботаж. На школяра, який виконував завдання занадто творчо або не міг впоратись із програмою самостійно, дивились як на якогось не такого, ставили на нього соціальне тавро, яке могло сильно вплинути негативним чином на все його подальше життя.
Раніше OBOZ.UA розповідав, як в радянських школах процвітали пропаганда, насильство і хабарі, і до чого це призводило.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.