Неприпустима розкіш чи необхідність? Скільки грошей виділяють із держбюджету на кіно і чому Україна програє інформаційну війну
У жовтні 2025 року на виробництво документальних фільмів про російсько-українську війну з бюджету було виділено 26,59 млн грн, фінансування розділено між вісьмома переможцями відповідного конкурсу. Вони отримали від 2,3 до 6,1 млн грн.
Багато це чи мало і чи треба витрачати на кіно бюджетні кошти – розповідає OBOZ.UA.
Держдопомога – не зайва, але не більше
Виробництво документальних фільмів (як, утім, і всіх інших) в Україні фінансується з найрізноманітніших джерел. Усе залежить від "пробивних" талантів продюсерів і менеджерів компаній, які ці картини знімають.
"Фінансування йде з різних фондів, використовуються гранти та спонсорські гроші, а також державні кошти", – розповідає OBOZ.UA голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.
У липні-вересні 2025 року Міністерство культури та стратегічних комунікацій в особі державного підприємства "Центр захисту інформаційного простору України" підписало договори на виробництво відеоінформаційної продукції про українських військових на загальну суму 144,80 млн грн. Плюс у жовтні 26,59 млн грн. Загалом за чотири місяці – трохи більш як 170 мільйонів гривень. Тобто $4,3 мільйона.
У 2024 році Державне агентство України з кіно (воно оперувало бюджетними коштами для створення фільмів) загалом виділило 497,5 млн грн – $12,5 млн.
Багато це чи мало? Ну от для конкретного проєкту документального фільму "Як козаки на Курщину ходили", про перебіг операції українських військових на території Росії, виділено 2,3 млн грн ($57,5 тис.) – це взагалі що?
Вважається, що найнижча відправна точка для розрахунку вартості документального кіно – це 1000 доларів за хвилину готового фільму. Тобто, в принципі, якщо затягнути як слід кушаки, то щось на годину зняти можна. Навіть для малобюджетних документальних фільмів, невелика професійна знімальна група та обладнання обійдуться в не менш ніж 2500 доларів за день зйомок. Професійні монтажери беруть за день від 800 доларів.
Але в будь-якому разі державна підтримка необхідний мінімум забезпечить. А там, дивись, і гранти зі спонсорами з'являться.
"Якщо порівнювати з бюджетом Голлівуду, то суми, які виділяє Мінкульт, – смішні. Але наші продюсери навчилися економити. Причому багато що залежить від формату самої документалки. Хтось багато витратить на відрядження, поїздки країною, а хтось зробить наголос на декораціях. Хтось зробить ставку на документальні кадри. Хтось запросить на озвучку відомого актора, який у кадрі розповідатиме, що відбувається. Але зараз багато українських топакторів зменшують свої гонорари, розуміючи ситуацію", – розповідає OBOZ.UA кінокритик Микола Міліневський.
Україна програє інформаційну війну
Низка народних депутатів стверджує, що в умовах, коли в бюджеті не вистачає коштів на виплати українським військовослужбовцям, витрачатися на кіно – неприпустима розкіш. І взагалі, якщо з'явилися зайві гроші, то краще на них дрони купити.
"Це якась дивна позиція. Ось пишуть, що в бюджеті на зарплати військовим не вистачає 300 мільярдів гривень. Ще раз – 300 мільярдів! А тут на фільми – 170 мільйонів гривень. Це 0,05% від суми заборгованості із зарплати! І ця сума, мізерна на загальному тлі, теж була закладена в бюджет. Нам вкрай необхідний розвиток кіно, розвиток культурно-інформаційного простору. Ми програємо росіянам інформаційну війну, наші діти сидять на російських мультиках, дивляться російськомовне кіно, YouTube тощо", – каже Микола Міліневський.
На його переконання, розвиток українського кіно, насамперед документального, – не тільки для внутрішнього користування.
"Це скоріше пропаганда, для Заходу. Згадайте, який ефект справив фільм "Буча" на американських конгресменів", – каже кінокритик.
До речі, Микита Потураєв, так само кажучи про те, що Україна програє інформаційну війну, з тривогою зазначає, що з 2023 року державна підтримка вітчизняного кіно неухильно зменшується. Тож, перефразовуючи класика, можна сказати – той, хто не фінансує власну культуру, фінансуватиме чужу.
"Ми живемо в історичні моменти. І треба зафіксувати ці моменти для нинішнього і майбутніх поколінь. Зафіксувавши при цьому не лише героїзм українських військовослужбовців і мирних громадян, а й одночасно показавши злочини агресора", – констатує голова Комітету ВР зі свободи слова Ярослав Юрчишин, говорячи про розвиток вітчизняного документального кіно.