Ви будете шоковані: з чого насправді роблять лимонну кислоту

Якщо подивитись на баночки з харчовими і косметичними продуктами, можна помітити, що кислоти у їхньому складі нерідко мають "рослинні" назви – лимонна, яблучна, щавлева тощо. Але чи означає це, що їх виробляють із відповідних рослин.

OBOZ.UA вирішив розібратись, взявши за приклад лимонну кислоту. Чому вона отримала саме таку назву і чи справді її роблять з лимонів? Спойлер: ні.

Чому лимонна кислота – лимонна

Наукову назва цієї речовини запам’ятати геть непросто. Звучить вона так 2-гідрокси-1,2,3-пропантрикарбонова кислота.

А звідки тоді взялась назва "лимонна"? Все тому, що речовину відкрив у 1784 році хімік Карл Вільгельм Шеєле, виділивши її з соку лимонів. Він прокип’ятив рідину і провів над нею цілий ряд хімічних маніпуляцій, отримавши в результаті порошок із білих кристалів. Скуштувавши його на смак (а Шеєле куштував усі речовини, які виділяв), він помітив, що той зберігає притаманний жовтим цитрусам смак.

Як зараз виробляють харчову лимонну кислоту

Сьогодні лимонну кислоту переважно отримують за допомогою ферментації цукрів. Для цього використовують сировину, багату на вуглеводи: найчастіше кукурудзяний крохмаль або цукровмісні розчини, з яких отримують глюкозу.

Далі за справу береться пліснява. До поживного середовища додають спеціальний мікроорганізм – пліснявий гриб Aspergillus niger. Саме так, ідеться про чорну плісняву, яка час від часу вражає вологі приміщення з поганою вентиляцією. У спеціальних контрольованих умовах цей гриб ферментує цукор у цілу суміш різних речовин.

Після завершення процесу кислоту відділяють від культуральної рідини, очищують, концентрують і кристалізують. Саме ці безбарвні кристали й потрапляють у пакетики з написом "лимонна кислота". Всередині них міститься та сама очищена 2-гідрокси-1,2,3-пропантрикарбонова кислота.

Чому лимонну кислоту не роблять із лимонів

Лимони справді містять багато лимонної кислоти, але добувати її безпосередньо з фруктів у промислових масштабах невигідно. Для отримання невеликої кількості кислоти знадобилася б значна кількість лимонів, а сам процес був би дорожчим і складнішим.

Ферментація цукрів за допомогою пліснявих грибів дає змогу виробляти лимонну кислоту у промислових масштабах, використовуючи при цьому доступну сировину. Витрати на виробництво виходять невисокими, а обсяги продукту – значними.

Чи безпечна така кислота

Якщо продукт виробляється за допомогою чорної плісняви, закономірно постає запитання: а чи безпечний він взагалі? Насправді те, що під час виробництва використовують гриб Aspergillus niger, не означає, що ми їмо плісняву. Мікроорганізм бере участь у ферментації, після чого лимонну кислоту ретельно очищують і кристалізують. Тож у пакетиках із харчовою лимонною кислотою немає подрібнених лимонів – але й боятися самої речовини через її походження не варто.

Що справді може завдати вам шкоди, так це надмірне або неправильне використання лимонної кислоти. У великих концентраціях вона може подразнювати шкіру та слизові оболонки, руйнувати зубну емаль, загострювати хвороби шлунку. Якщо ж споживати лимонну кислоту в рекомендованих дозах, вона не тільки цілком безпечна, але і може приносити користь. У складі продуктів її можна побачити під позначенням E330 – це регулятор кислотності та антиоксидант.

Раніше OBOZ.UA розповідав, як в СРСР фальсифікували березовий сік.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.