Валентина Саніна-Шлее: киянка, яка одягала голлівудських і бродвейських зірок і ділила чоловіка з Гретою Гарбо

Ім'я Валентини Саніної-Шлее, про яку за радянських часів ми знали вкрай мало, назавжди увійшло в історію моди. Протягом 30-50 років ХХ століття вона залишалася найвідомішою і найуспішнішою дизайнеркою в США, але навіть зараз – через понад сто років – запропонований нею стиль не застарів, а продовжує привертати увагу сучасних художників моди.

Відео дня

Одяг, створений Саніною-Шлее і який вважався символом успіху, смаку та таланту, в наші дні зберігається не лише в приватних колекціях, а й у музеях (нью-йоркський Метрополітен, Інститут костюма та Бруклінський музей моди), а також з успіхом продається на аукціонах. За стриманість художніх рішень, аристократизм стилю та філософський погляд на моду її часто називали "російською Шанель", що було щонайменше несправедливо, оскільки родом ця знаменита жінка – з України.

Точна дата народження невідома

Точна дата народження Валентини Саніної невідома. Вважається, що вона з'явилася на світ 1 травня 1899 року, але, ймовірно, це неточно, оскільки Саніна применшила свій вік, щоб хоча б за документами здаватися молодшою. А ось місце народження – місто Київ – сумнівів ні в кого не викликає. Коли почалася революція, Валентині було лише 18 років. У своїх мемуарах вона стверджувала, що походить із дворянської родини, хоч насправді її батьки були київськими міщанами. Під час революційних подій батьки дівчини загинули, а сама вона мусила переїхати до Харкова – до родичів. Там вона закінчила гімназію та вступила на акторські курси – Валентина з дитинства мріяла про сцену.

"Муза Вертинського"

Їй навіть вдалося вступити до трупи місцевого драматичного театру, в якому – багато в чому завдяки яскравій і витонченій зовнішності, особливого таланту в неї не було – вона почала отримувати ролі. На той час Саніна вела богемне життя: після вистав актори в компанії шанувальників вирушали в кабаре, що було розташоване в міському Будинку артиста, і веселилися до ранку. Якось туди зайшов Олександр Вертинський, який, будучи вже зіркою першої величини, гастролював Україною. Шансоньє, який розумівся на жіночій красі, не міг не звернути увагу на Валентину.

Їхній роман спалахнув миттєво, але тривав лише кілька днів, після чого Вертинський поїхав до Одеси – він не міг скасувати призначені у "Південній Пальмірі" концерти. Саніна провела його на вокзал, щоб побачити лише через 12 років – уже в Америці. Він присвятить їй кілька пісень – таких як "Буйний вечір", "За лаштунками", "Послухайте, маленький, можна мені вас тихенько любити", а подарований ним кришталевий хрестик-підвіску, який приносив їй удачу, вона зробить логотипом власного бренду. Поки Валентина з гордістю носила титул "музи Вертинського" і будувала плани щодо того, як стати знаменитою, скромна роль супутниці чоловіка-генія її категорично не влаштовувала.

Знайомство з майбутнім чоловіком та втеча за кордон

1920 року, у розпал громадянської війни, Саніна зрозуміла, що, залишившись у Харкові, змушена буде тягнути жалюгідне існування, і вирушила до Криму: тільки звідти – морем – можна було ще бігти за кордон. У Севастополі вона познайомилася із заможним підприємцем Георгієм Шлее, який вирушав до Європи і взяв дівчину, яка йому сподобалася, з собою. Проїхавши всю Грецію та Італію, вони на якийсь час осіли у Франції, де Саніна влаштувалася танцівницею в паризьке кабаре "Кажан". Красива, статна і граціозна дівчина мала успіх у публіки, причому, якщо чоловіча її половина віддавала данину красі Саніної, то жіноча захоплювалася її костюмами, які – через відсутність коштів – танцівниця шила сама. Найбільш високо дизайн її сценічного вбрання оцінив знаменитий художник-сценограф Лев Бакст: саме він, прийшовши після одного з вистав за лаштунки, порадив Саніній випробувати свої сили у дизайнерському мистецтві.

Ательє VALENTINA

У Парижі Шлее та Саніна одружилися, що дало змогу Валентині отримати подвійне прізвище, а через два роки вони вже як сімейна пара перебралися до Нью-Йорка. Спочатку "країна рівних можливостей" не виправдала надій новоспечених американців: щоб заробити на життя, Георгій, який став за документами Джорджем, почав грати на біржі, а Валентина влаштувалась працювати моделлю, але вони все одно ледве зводили кінці з кінцями. І тоді Саніна вирішила зайнятися тим, що вміла та любила: почала шити сукні на замовлення. Вона дуже швидко досягла успіху, тому що не просто копіювала фасони, з якими приходили до неї замовниці, а шила те, що підходило до їхнього типу фігури, форми обличчя, зачіски та стилю загалом, а іноді й створювала його, працюючи стилістом. У 1925 році Саніна відкрила хоч і невелике, але власне ательє, яке назвала VALENTINA.

Не просто кравчиня, а художник з костюмів

Досить довго його відвідувачами були не найбагатші та найзнаменитіші жінки, яким подобалися доступні ціни, але Валентині хотілося отримати багату та знамениту клієнтуру. Її працьовитість і завзятість зіграли свою роль – слава про бездоганні моделі, які вона створювала, оцінили і у вищих колах Нью-Йорка: серед її клієнток з'явилися дружини мільйонерів, співачки, балерини, бродвейські та голлівудські зірки: Пола Негрі, Джудіт Андерсон, Лін, Кетрін Гепберн, Глорія Свонсон. У 1928 році Саніна разом із чоловіком, який вклав виграні на біржі гроші в їхню спільну справу, відкрили на Медісон-авеню магазин Valentina Gowns, від покупців у якому буквально не було відбою. У цей самий час Валентину запросили працювати костюмером у бродвейські постановки – найзнаменитішою її роботою стали костюми до мюзиклу "Вестсайдська історія".

"Ефектна простота"

Свій стиль – а отже, і секрет успіху сама Саніна в 1940 році в інтерв'ю журналу Vogue визначила як "ефектна простота". Відмінною рисою суконь Саніної був мінімалістичний крій – дизайнерка не визнавала не лише яскравих кольорів, а й надмірностей та прикрас та говорила, що може зробити вечірнє вбрання з відрізу тканини та трьох шпильок. Вона також шила сукні-трансформери, які ідеально сідали на будь-яку фігуру, приховуючи недоліки та підкреслюючи переваги. Ще в першій половині ХХ століття Саніна відмовлялася від хутра та шкіри, закликаючи до гуманного ставлення до тварин. До того ж усі її моделі були унікальними: якщо решта американських дизайнерів копіювала колекції європейських брендів, то все, що вона створювала, було продиктовано лише її власною фантазією – плагіату Саніна не визнавала. Вона ввела в моду китайські капелюхи-кулі, які зав'язувалися бантами з широких стрічок, сіточки для волосся та туфлі на плоскій підошві – Саніна не любила підбори. А ще вона вважала, що, створюючи модний одяг, необхідно думати не про сьогоднішній день, а про вічність, тільки тоді вони будуть справжнім витвором мистецтва.

Закляті подруги

Коли на порозі її магазину з'явилася Грета Гарбо, Валентина зраділа: ще однією зірковою клієнткою – а Гарбо була головною голлівудською знаменитістю – у неї буде більше! Тоді вона й уявити не могла, наскільки близькими стануть їхні стосунки і скільки горя вони принесуть обом. Саніна зайнялася іміджем Гарбо, і багато в чому саме їй голлівудська діва завдячує образом, з яким вона увійшла в історію світового кіно.

Одного разу під час примірки в кімнату зайшов Шлее, який побачив Гарбо практично в негліже – мабуть, саме в той день між ними і пробігла іскра, яка змінила життя всіх учасників цього любовного трикутника. Незабаром працювати з актрисою почав і чоловік Саніної. Можна сказати, що він став речником Гарбо: займався документами, фінансовими рахунками, супроводжував у поїздках. Перші чутки про те, що актрису та Шлее пов'язують романтичні стосунки, з'явилися після того, як Гарбо купила квартиру в тому самому будинку, в якому жила Валентина з чоловіком. Коли вони почали з'являтися втрьох на світських раутах та вечірках, сумнівів не залишилося – у Гарбо та Шлее роман. Валентина не влаштовувала сцен ревнощів. Спочатку вона ще намагалася вдати, що те, що відбувається, – не більш ніж піар-хід, які привертає ще більше уваги до її бізнесу (заради справедливості треба сказати, що клієнтів завдяки цій історії у Саніної дійсно додалося). Але дуже швидко приховувати справжній стан справ стало неможливо. Довгий час Валентина боялася, що чоловік і подруга зійдуться, а вона залишиться зовсім одна, але в результаті її дружба з Гарбо закінчилася. Жінки перестали спілкуватися, незважаючи на те, що жили в одному будинку, а ось Шлее розлучатися з дружиною не поспішав, хоча і фактично жив разом із Гарбо.

Історія однієї зради

Джордж Шлее пішов із життя 1964 року в Парижі, куди приїхав разом із Гарбо. Серцевий напад, який трапився з ним у готелі, можна було купірувати, але викликані акторкою лікарі, побачивши в номері голлівудську зірку, замість того, щоб надати йому допомогу, кинулися навперебій доглядати Гарбо, робити їй компліменти, просити автограф. В результаті дорогоцінний час було втрачено, і Шлее помер. Валентина дуже переживала смерть невірного чоловіка, звинувачуючи в ній колишню подругу. Не пробачила вона їй і того, що Гарбо не з'явилася на організованому Валентиною похороні Шлее, якого, здавалося, так любила. Коли вона дізналася, що весь свій статок Джордж заповів не їй, а Гарбо (Валентині належала тільки їхня нью-йоркська квартира), то була просто вражена його зрадою. Справа в тому, що на біржових операціях Шлее заробив мільйони, тож йшлося про солідну суму. На той час Саніна вже продала свій магазин. За її словами, у неї не залишилося сил на роботу, тому жила дуже скромно – спадщина Шлее їй би не завадила.

Останні роки

Дві закляті подруги, як і раніше, жили в одному будинку, але робили все для того, щоб не стикатися навіть на сходах. Перш ніж вийти з квартири, Саніна дзвонила консьєржці і цікавилася, чи пішла Гарбо, яку вона називала не інакше як "сатаною", і тільки потім вирушала у справах. В останні роки життя Валентина почала збирати старовинні ікони та знаходила розраду в релігії. Валентина Саніна-Шлее пішла з життя 1989 року у віці 90 років. День її похорону, 18 вересня, начебто в помсту припав на день народження Гарбо. Валентину поховали поряд із чоловіком, а через рік не стало й Грети Гарбо. Під час розпродажу її гардеробу на аукціоні з'ясувалося: третина її речей була створена брендом VALENTINA.