Блог | Україна рухається у правильному напрямі: попереду складні випробування, але ми справимося
Пішов відлік сьомої сотні днів війни.
Позаду шістсот діб повномасштабного вторгнення росії в Україну. Ще чотири місяці – і буде десятиріччя від того лютневого дня 2014 року, коли російські загарбники вперше зайшли на українську землю у цьому столітті.
Нині ми переживаємо чи не найдраматичніший етап у сучасній історії України.
Згадується перший місяць війни, коли у частковій окупації опинились третина областей України, ворог у режимі 24/7 обстрілював Харків та стояв практично на підступах до Києва.
Чи був це найскладніший момент? З певного погляду, так.
Але чи було легше під час операцій по звільненню Чернігівщини і Сумщини, Харківщини і Херсонщині? Напевно – ні.
Зараз тривають дуже важкі бої під час операцій з оборони Авдіївки та звільнення Бахмуту, витіснення ворога на півдні, коли вже кожен українець точно покаже на мапі ті села і селища, про які напевно почув вперше в житті в останні два роки.
Попереду не менш складні випробування – звільнення Донецька та Луганська, Севастополя і Керчі, вихід на рубежі державного кордону та їх утримання. Непрості рішення щодо дефрагментації та нейтралізації росії, без чого наступна війна – лише питання часу.
Але ми рухаємось у правильному напрямі – в усіх розуміннях.
Ми не змогли перехитрити Історію і стати країною, яка здобула Незалежність без складних визвольних змагань. Спробували, але в кінцевому випадку отримали "відкладену" на тридцять років війну за власну Свободу.
Але зараз, коли війна триває, ми вже змогли зробити серйозні фундаментальні трансформації і переосмислення.
Насамперед, іншими очима почали дивитись на роль та місце Сил оборони України, на яких звикли традиційно економити останні 30 років.
Переглянули роль інститутів громадянського суспільства, волонтерів, які підставляють своє надійне плече у ситуаціях, які держава часом не витягує.
Остаточно звільнюємось від ностальгії за минулим у спільній тюрмі народів ХХ століття, виліковуємось від синдрому "нейтралітету" та симпатії до "братського народу".
Відновлюємо національну, культурну, топонімічну ідентичність, працюємо над поверненням та відкриттям історичної правди, позбавляємось залишків символів російсько-радянської епохи.
Впевнено крокуємо по шляху повернення до європейської родини, звідки ворог нас сторіччями намагався вирвати великою кров’ю.
На наше покоління випали непрості випробування, але ми маємо з честю їх пройти і вийти з них переможцем.
Попереду ще дуже багато роботи, але ми точно на вірному шляху.
Нас чекають роки складної та відповідальної роботи з відновлення України, перетворення її з підфарбованої пост-УРСР на сучасну, передову, інноваційну, інвестиційно привабливу та комфортну для життя державу у єдиній європейській та євроатлантичній спільноті.
Це наше зобов’язання перед попередніми та місія заради наступних поколінь українців, святий обов’язок перед кожним захисником і захисницею, які віддали та щодня продовжують віддавати життя за нашу Свободу!
