Блог | Син пішов в ЗСУ: не вірте тим, хто сіє зраду про відсутність тих, хто в змозі захищати країну
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Син пішов в ЗСУ.
Пішов добровольцем.
Міг би спокійно чекати ще 3 роки, з існуючими обмеженнями мобілізаційного віку.
Або принаймні рік, якщо вік зменшать.
Але пішов зараз.
Не на хвилі спільної страшної емоції, коли всі.
Пішов коли дозрів. Коли поховав друзів. Коли подорослішав
Так, я не в захваті. Але це не має жодного значення і жодних наслідків. Рішення дорослої дитини не мають тебе тішити.
Він пішов за спеціальністю, яку має, знає і в якій може бути справді корисним. Це важливо: розуміти, що робиш те, що можеш найкраще
Що мене вразило: конкурс. Конкурс до нормальних підрозділів, до адекватних командирів, забезпечення та відсутності совка.
Коли чуєте з кожної праски про суцільну зраду та відсутність тих, хто в змозі захищати країну - не вірте.
Люди бояться смерті, тупості та невідомості. І, в принципі, це нормально. Багато тих, хто має ресурс, насправді готовий слідувати за тими, хто знає дорогу.
Нормальні люди, які ще не у війську та не збираються дрейфувати взимку через Тису, замість ховатися по Буковелях в (не)очікуванні повістки, зараз обирають між можливостями. Доки вони є.
Рекрутинг - це про вибір. Мобілізація - про його відсутність.
Так, цих людей недостатньо, щоб тримати небо. Критично недостатньо. Але вони є, повірте. Просто підтримайте.
Що роздратувало найбільше?
Запитання практично від усіх "В ЗСУ? Прийшла повістка? Ні? То чому він пішов?". Мені важко це пояснити. Це як тлумачити сліпому глибокий колір весняного неба, або рабам - сенс волі. Особливо важко це пояснювати тим, хто не виїхав, а лишився в Україні. На що вони розраховують?
Тим хто не спитав "Чому?" - окрема дяка моя.
Що потрібно? Нічого. Наразі абсолютно все видали (це, до речі теж про хайп накшталт "вкрали все, нічого немає"). Для старту є все, важлива лише підтримка. Решта? На дрони та допомогу тим, хто потребує.
Як жити далі? Наближенням перемоги.
Збори для інших волонтерських потреб? Триватимуть далі, звісно.
Спокій? Ми вже давно забули, що це таке.
На закінченні другого року десятирічної війни, що триває століття…