Блог | Школа як камера зберігання: війна змушує переписати правила української освіти

Школи мають бути "камерами зберігання" для дітей під час війни.

Безпечними, надійними, такими, що уможливлять роботу батьків і не дадуть суспільству втратити їх робочу спроможність. Такими місцем, де дитина вчиться, соціалізується, нагодована.

Бо школа під час війни – це не просто місце, де "надають освітню послугу" з восьмої до першої чи з восьмої до шостої. Це суспільна інфраструктура безпеки, догляду, соціалізації й економічної стійкості.

А діти під час війни – це не клієнти, яких приймають та надають освітні послуги.

Вони важливий ланцюг майбутнього, а школа, особливо якщо мова йде про державну інституцію, є частиною балансу інтересів суспільства.

І діти – не лише приватна радість чи приватна проблема своїх батьків. Вони є частиною суспільства, потреби якої суспільство має включати у власну систему безпеки. Захист дитини – не лише приватна справа родини.

Ні, 30 дітей, які вчаться окремо кожен в своїм безпекових умовах, – це погана схема. Хороша схема – коли держава і супспільство визнають їх рівні права на освіту, безпеку і захист.

І забезпечують їх. 

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...