Що таке каніфоль: як її використовували в СРСР

Слово "каніфоль" було знайоме кожному, хто в СРСР займався майструванням своїми руками. Тобто практично кожному жителю Країни Рад – через дефіцит всіх товарів, технічними навичками володіти було не просто корисно, але і необхідно.

Отже, якщо в домі був паяльник, то поруч із ним зберігались також олово і каніфоль. Без маленького шматочку янтарно-коричневої смоли з характерним запахом не обходилося жодне з'єднання дротів. OBOZ.UA розповідає, як її використовували і куди вона поділась.

Що таке каніфоль і навіщо вона потрібна

Каніфоль – це тверда смола, яку отримують з хвойних дерев, переважно сосни. Якщо живицю, тото рідкий сік, що виділяється при пошкодженні кори, переробити шляхом перегонки з водяною парою, то леткі терпени випаруються і залишається тверда крихка речовина жовтого або темно-коричневого кольору. При нагріванні вона плавиться, добре змочує металеві поверхні і не проводить електричний струм.

Саме ці властивості зробили каніфоль незамінним флюсом при паянні. Флюс – це речовина, яка очищає поверхні металів від оксидів і жиру, щоб припій міг надійно схопитися. Каніфоль при нагріванні паяльником розчиняє оксидну плівку на міді, не вступає в реакцію з металом і не залишає агресивних залишків. Для радіоелектроніки, де важливо не пошкодити тонкі деталі, вона підходила ідеально. Окрім електроніки, каніфоль використовують музиканти – нею натирають смички для струнних інструментів, щоб ті краще зчіплювалися зі струнами і давали чистий звук. У промисловості вона йде на виробництво лаків, клеїв, мастил і навіть паперу. Нею також проклеюють книжки – саме вона частково відповідальна за приємний запах нової книжки.

Як її виробляють і хто цим займається

Основних методів виробництва каніфолі є три. Живична – найстаріша і найякісніша: натуральну живицю збирають із живих дерев, переганяють і отримують чисту прозору смолу. Екстракційна – зі старих пнів і деревних відходів засіб добувають за допомогою розчинників. Таллова – побічний продукт целюлозно-паперового виробництва, це найдешевша технологія з трьох.

Сьогодні найбільшими виробниками каніфолі у світі є Китай, Бразилія та Індонезія. Китай виробляє понад половину світового обсягу. У Радянському Союзі виробництво було зосереджено переважно в Росії та Білорусі, де великі масиви хвойних лісів давали достатньо сировини.

Чи можна зараз купити каніфоль

Так, каніфоль сьогодні доступна у будь-якому магазині радіодеталей, господарчих мережах і маркетплейсах. Продається у вигляді шматків вагою від 25 до 200 грамів, а також у рідкому вигляді – розчинена в спирті як флюс у флаконі з пензликом. Другий варіант зручніший для точних робіт. Ціна невисока – кілька десятків гривень за шматок. Попри те що на ринку з'явилося чимало синтетичних флюсів, каніфоль і досі залишається робочим стандартом для всіх, хто займається паянням – від школяра, який захоплюється радіотехнікою, до досвідченого інженера.

Раніше OBOZ.UA розповідав, чому в СРСР випрані речі сушили на морозі і чим це було корисно.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.