Блог | Розвиток української національної культури робить націю величною і конкурентною у світі
КУЛЬТУРА НАЦІЇ – ДЖЕРЕЛО ЇЇ ПЕРЕМОГ
Однією зі стовпових опор ідеології "Українська Україна" є бачення національної культури. Це тема, як за важливістю, так і за дискусійністю, звичайно, не зміститься на сторінці одного допису. Тому ми розпочнемо з масштабності предмету культури. Це важливий ресурс для нашої перемоги.
Історики твердять, що причиною столітніх існувань та панування Римської імперії були переваги її культури над культурою упокорених народів.
Та її згубив гедонізм.
В свою чергу імперія монголів упокорила інші півсвіту, бо мала на порядок вищий за сусідів лиш один із елементів культури – воєнне мистецтво: від задуму до втілення. Та з іншими елементами у неї не вийшло.
Понад століття панування сучасної американської імперії, в т.ч. відбувалось за рахунок їх "маскультури" та технологій пропаганди, культури підприємництва і податків, культури верховенства права і судочинства.
Але коли на верхівку "видряпалась шобла безкультур’я", світ почав спостерігати кінець вже і їхнього світового домінування.
Московитсько-совєтсько-кремлівська імперія існувала, в т.ч. завдяки привласненню та підпорядкуванню собі культур поневолених народів в усіх сферах.
Культура ж своя там закінчилась, тому певен, що в 30-х роках цього століття ця недоімперія сконає кінцево і безповоротно.
Коли ми говоримо про культуру, то це не лише про мистецтво, яке є однією із її важливих складових. Мистецтво – воно без кордонів. Музика, живопис, література, театр і т.п. потребують таланту і навичок та є транснаціональними, хоча елементи національного майже завжди там присутні.
Про культуру ми тлумачимо масштабніше: про шляхетність у людських та суспільних взаємостосунках, про культуру державотворення, про культуру ведення бізнесу, військову культуру, культуру освіти та медичних послуг і т.п.
Тобто культура – це правила і традиції, що пронизують всі сфери людського буття. Коли ми спостерігаємо хамство, хуцпу, зухвалість "верхівки" влади та фанатичний "гедонізм" обслуги режимів – то визначаємо це початком прямого шляху до занепаду влади, держав і націй. Можемо твердити, що ключовим елементом довгострокового розвитку є шляхетність культури і культура шляхетності.
Культура у нашому тлумаченні – вона національна, базується на національному архетипі. Лише така культура творить конкурентоспроможність у просторі і часі нації і держави. Можна захоплюватись культурою інших народів – це цілком природно, використовувати елементи в своїй поведінковій моделі. Але постійно і системно не розвивати і боронити свою культуру – від культури держави і війська до мистецтва і освіти – це поступ до прірви асиміляції аж до стирання своєї нації та свого способу життя. Знати історію та не "зависнути" лише на музеях, пам’ятати пісні та не розуміти, що сила війська – у силі духу титульної нації – це стежки до занепаду і втрат.
Українська нація була під гнітом численних імперій: московитської, польської, австро-угорської, радянської. І всі ці імперії (австро-угорська в найменшій мірі) для розмиття, асиміляції в першу чергу намагались винищити або, як мінімум, створити образ меншовартості української культури та українського способу життя. На їх твердження: якщо мова наша, то "селюцька", освіта і наука – "ущербні". І взагалі, ми спроможні лише важко працювати, терпіти і "прозябати". Хоча це не заважало їм наших кращих синів і дочок оголошувати своїми корифеями (особливо якщо вони відмовлялись від свого коріння).
Культура державотворення та управління культурою потребують правил. Нерозуміння їх важливості призводить до трагедій їх недотримання. Коли на посаду міністра культури призначають баяніста чи бюрократа по квоті "знайомств", то це не лише про невігластво, а скоріше про зраду нації.
Міністерство культури має бути центром (ядром) національного відродження та вартовим розвитку архетипних традицій. Не даремно московити розпочали цю гібридну війну не з військових дій, а з просування ідеології "руzzкого міра" через так зване "россотруднічество" ще десятки років тому. Нам треба вивчати своїх ворогів – це також функція міністерства.
Українська національна культура – це утвердження українського духу! Вона робить націю величною і конкурентною в світі.
Відродження, розвиток і захист в усіх сферах української національної культури створить умови для можливостей бути вільним і заможним кожному українцю по духу та врешті жити в безпеці та щасті нашим родинам на своїй благословенній землі!
