Блог | Різноманіття породжує ще більше різноманіття: чому ссавці не були аутсайдерами, а динозаври – приреченими
Існує думка, що навіть якби 66 мільйонів років тому на Землю не впав величезний астероїд, який спричинив загибель близько 75 % видів рослин і тварин, динозаври однаково б вимерли. Мовляв, вони припинили еволюціонувати й не піклувалися про своє потомство.
Дійсно, у період гніздування едмонтозаврів мезодми цупили відкладені яйця, з яких мали би вилупитися динозаврики. Великі ящери просто не могли встежити за всіма гніздами й захистити кладку від цих спритних багатогорбкуватих ссавців, схожих на білку і за розміром, і за виглядом.
Тож ссавці не були аутсайдерами еволюції. Як пише у своїй книзі "Динозаври. Останні дні" американська палеонтологиня Райлі Блек, найдавніші з’явилися приблизно тоді, коли й перші динозаври, і розвивалися пліч-о-пліч із ними. За мільйони років вони не стали більшими за домашнього кота, проте не всі були лякливими комахоїдними тваринами.
Мезодма вміло користувалася тим, що динозаври плідно розмножувалися і були не дуже пильними. Кожен едмонтозавр відкладав близько дванадцяти яєць розміром із м’яч для софтболу. Одного такого яйця прудкій мезодмі вистачало на кілька днів, а банкетування тривало місяцями. Але порівняно з кількістю малечі, яка успішно вилуплювалася завдяки батьківській турботі гігантів, такі крадіжки були лише краплею в морі.
Динозаври, як і мезодми, не жили відокремлено від решти довкілля. Райлі Блек зауважує, що "кожен вид мав численні зв’язки та ролі, що породжувало дедалі більше різноманіття завдяки непомітним еволюційним змінам у кожному поколінні".
Не існує еволюційної директиви, яка б указувала, що мусить розвиватися чи вижити певна форма життя. Поки вид розмножується і передає гени потомству, він залишається частиною еволюції.
Приміром, масивні завроподи змогли еволюціонувати, бо фенотип (будова тіла, швидкість росту, інстинкти) із великими розмірами тіла виявився сприятливим для виживання. Вони їли низькокалорійну їжу, яку отримували зі швидкорослих рослин, зокрема папоротей. Зі збільшенням їхніх розмірів з’явилися ніші для дрібніших видів, що існували поряд.
"Життя саме собою створювало умови для еволюції нових видів, а різноманіття відкривало шлях до подальшого урізноманітнення. Усе це можна порівняти з деревом у лісі, яке, виростаючи, формує різні середовища – у кроні, у підстилці та на стовбурі. Аби сформувати таке розмаїття, потрібен час, і мезозойська ера була земним еквівалентом нескінченного літа. Тоді рептилії жили з розмахом", – пише Райлі.
Епоха динозаврів тривала досить довго – до падіння одинадцятикілометрового астероїда життя в мезозої вирувало понад 135 мільйонів років. Масові вимирання руйнівні й випадкові, але не завжди пов’язані з появою нових видів. Інколи види виникали внаслідок еволюційних випадковостей або подій, які стосувалися живих організмів.
"У давнину, коли риби з ногами почали виповзати на мулисте мілководдя і жити біля самої крайки води. Після того життя більше не обмежувалося водою, а хребетні, пристосовуючись до наземного середовища, взялися харчуватися комахами й рослинами, які вибралися на суходіл напередодні. Це призвело до сплеску адаптацій".
Давні ссавці еволюціонували не тому, що динозаври вимерли, а щоб скористатися екологічними можливостями на менших масштабах. І якби на момент падіння астероїда 66 мільйонів років тому вони жили невеликими варіаціями комахоїдних, вся фауна Землі стала б неймовірно вразливою до вимирання.
Книжка "Динозаври. Останні дні" допоможе вам зрозуміти, як формуються екосистеми, чому одні види зникають, а інші з’являються або адаптуються, до яких наслідків можуть призводити екологічні кризи та якими були динозаври насправді.
