Блог | Припинення історичної війни з Польщею можливе. Але не через підпорядкування польським вимогам

Історик Тимоті Снайдер так пояснює полякам, що українці, глорифікуючи УПА, мають на увазі якусь міфічну "третю фазу" історії армії. Мовляв, коли ми вшановуємо повстанців наче навмисно не говоримо про антинімецький та антипольський фронти УПА. Ніби підсвічуємо лише боротьбу з Москвою. А це ж неправда.

Говоримо. Є маса книг, публікацій, меморіальних знаків тим діячам ОУН і УПА, які загинули від рук нацистів чи поляків.

Ніякої третьої фази діяльності УПА у нашому історичному наративі не існує. Тобто жодного "недогляду" чи "помилки" не існує. Розумію, чому професор так каже – він хоче вплинути на польську публіку – українці, говорячи про УПА чи Бандеру, не мають нічого антипольського на меті.

Це спрощення ніби нам на благо, але воно не робе. Ми пишемо і вшановуємо історію визвольного руху, в якому постріли в Пілсудського та Пєрацького, чин Лемика, атентати та експропріації, Волинь, Гурби та Старий Загорів, опір у Авшвіці, Березі Картузькій та Кенгірі – це все пазли однієї великої боротьби.

Припинення історичної війни з Польщею і бажане, і можливе. Але не через підпорядкування польським вимогам, а на визнанні суверенності національних пам'ятей. Ми не маємо права вета і бану на героїв польської історії. І не приймаємо подібних претензій від наших сусідів щодо наших героїв. Підрозділи сил оборони імені УПА, Коновальця, вулиці Шухевича, пам'ятники Бандері з'явились не через "провокацію", "нечутливість" (про це точно не польським наці говорити) чи "недогляд". Це частина політики пам’яті. І це лише початок.