Блог | Подвійні стандарти: чому правила Нацвідбору потребують негайного перегляду

Ми зараз переживаємо час, коли події навколо змінюються настільки швидко, вплив на свідомість настільки сильний, а інформаційні атаки та маніпуляції настільки технологічні та потужні, що вчорашні уявлення про "правильно" і "неправильно" вже сьогодні потребують переосмислення, а реальність вимагає підтвердження. У таких умовах спиратися на емоції або колективні уявлення небезпечно. Єдине, що дає стабільність і передбачуваність, – це закон. Саме він створений для того, щоб ми не губилися ані у власних, ані в чужих помилках, інтерпретаціях чи оцінках.

Саме з цієї позиції я після численних консультацій я повертаюся до теми правил Національного відбору на "Євробачення". 

Хочу одразу зазначити, що йдеться не про конкретного артиста, не про Олю Полякову і навіть не про цьогорічний конкурсний процес. Йдеться про те, що правила, які застосовуються до артистичної спільноти щороку, повинні відповідати принципам правової держави: недискримінації, рівності, пропорційності та відповідності законодавству України та міжнародним стандартам.

Зараз цього немає.

Що не так з правилами?

Пункт 4.6 забороняє участь артистам, які у період 2014-2022 років мали виступ чи виступи на території росії чи тимчасово окупованих територіях. Зазначена заборона застосовується автоматично, без оцінки контексту, кількості та формату виступів, публічної позиції артиста і фактично створює ситуацію, коли різні життєві історії зводяться до одного "чорного списку".

Такий підхід не зміцнює Нацвідбір, навпаки, створює відчуття несправедливості та непрозорості процесу.

Чому попередні правила необхідно переглядати

Більшість обмежень була сформульована після 2014 року, до ескалації 2022-го. З того часу ситуація в Україні радикально змінилася. За цей період тисячі артистів жили в різних реаліях, працювали, волонтерили, підтримували ЗСУ та продовжували творити українську культуру. Вони діяли в умовах, які неможливо було передбачити у 2014, однак треба враховувати у 2025.

І сьогодні деякі з найактивніших учасників нашого культурного фронту формально "не відповідають" правилам через чинні формулювання, які залишаються незбалансованими та непропорційними до реальності.

Сьогодні виконавець, який:

•     постійно живе в Україні у всі роки війни;
•     бере участь у волонтерських зборах і допомагає ЗСУ;
•   має великий вплив на аудиторію й послідовно використовує його в інтересах країни;
•     розвиває українську музичну сцену, створює національний музичний продукт, 

не захищений від формального звинувачення у "невідповідності". Це означає, що проблема не в артистах, а в якості норм.

Що пропонує наша команда

Ми підготували альтернативну редакцію пункту 4.6. Наша пропозиція передбачає:

1. Збереження повної заборони на виступи після 24.02.2022. Позиція залишається незмінною: будь-яка співпраця з агресором після початку повномасштабного вторгнення є неприйнятною.
2. Критерії для періоду до 24.02.2022. Ми пропонуємо замінити автоматичну дискваліфікацію на підхід, який враховує реальні обставини. Важливо розрізняти, чи була діяльність артиста несистемною (поодинокими, нерегулярними виступами) чи йшлося про організовані гастролі чи довгострокові контракти на території росії.
3. Пропонуємо, щоб для всіх артистів, незалежно від того, виступали вони в росії чи ні, оцінювалася їхня нинішня публічна позиція.
4. Вважаємо, що серед критеріїв має бути й оцінка питань сплати податків в Україні та дотримання правил перетину державного кордону в умовах воєнного стану. Це логічна і прозора вимога, яка повинна стосуватися всіх учасників без винятку.

У разі сумнівів щодо відповідності артист має право подати письмові пояснення та документи. Це дозволяє уникнути автоматичної дискваліфікації та забезпечити індивідуальний, справедливий підхід –  так, як цього вимагають міжнародні стандарти.

 Чому це питання для мене принципове

Я добре розумію, чому частина коментаторів намагається звести обговорення до однієї конкретної артистки. Проте реальна причина, з якої я підняв цю тему, не має до персоналій стосунку.

Я понад 15 років в тій або іншій мірі беру участь у Нацвідборі в різних ролях –  як власник менеджмент або PR-агенції, як продюсер або агент артиста. Артисти, з якими я співпрацював, проходили як сам конкурс "Євробачення", так і національні відбори. Я дуже добре знаю механіку цього процесу, його сильні та слабкі місця, я є системним та природним критиком цих процесів. Тому питання правил для мене не теоретичне –  воно практичне.

І до появи правил, які ми зараз обговорюємо я маю безпосереднє відношення. 

У 2019 році наше агентство через низку об’єктивних причин ухвалило рішення відмовитися від участі Tayanna на Нацвідборі. Після цього серед учасників з’явилася MARUV –  попри те, що очевидно подання заявки в той момент уже було завершено. Це було рішення організаторів. І сьогодні відповідальність за той прецедент покладають на кого завгодно, але не на тих, хто ухвалював рішення. Такі випадки демонструють: коли правила нечіткі або не дотримуються, це створює хаос і конфлікти.

Питання послідовності в підходах мають принципове значення. Тим більше, якщо при цьому ті ж організатори протягом років запрошували до журі продюсерів, що працювали в росії після 2014-го. І у 2016–2019 роках на сцені Нацвідбору знаходилися особи, які виступали в рф, та брали участь у міжнародних подіях разом із ними.

Це не звинувачення. Це ілюстрація того, що подвійні стандарти – це ознака неправильно побудованих правил, а не чиєїсь вини. Є ще один важливий факт, який варто озвучити. В Україні сьогодні є артисти, які після 2014 року працювали в росії, і при цьому отримали державні звання. Є люди, які виступали на російських конференціях і яких Міністерство культури призначало на державні посади. Держава вважала їх гідними цих статусів.

І якщо це не завадило їм працювати від імені України, то виникає закономірне питання: чому жорстко виписані, але юридично не чіткі обмеження мають заважати участі артистів у музичному конкурсі?

Я не хочу апелювати до кожного та не хочу сперечатися про смаки, симпатії чи антипатії. Є лише одне, на що можна спиратися твердо — закон. Він гарантує рівність, визначеність та індивідуальну відповідальність.

Тому якщо правила Нацвідбору суперечать цим принципам або не відповідають реаліям часу, логічно хоча б обговорити можливість їх зміни. І саме тому я ініціюю цю дискусію.

Йдеться не про "гідність" чи "негідність" того або іншого артиста, як це подають деякі коментатори.Йдеться про чесність і про відповідність правил тим принципам, які Україна декларує та захищає.

Запрошення до діалогу

Запрошую представників Суспільного, журналістів, юристів, громадських діячів, представників музичної індустрії на круглий стіл, де ми детально розберемо кожен пункт запропонованих змін.Акредитація буде відкритою.

Суд – це крайній інструмент.Але питання потребує вирішення в правовій площині, якщо дискусії не відбудеться. Тому що правила повинні бути однаковими для всіх і відповідати Конституції України та міжнародним стандартам. 

Україна платить високу ціну за те, щоб мати право називати себе європейською країною. Наші правила, наші рішення і наші інституції повинні відповідати цьому рівню.

Я пропоную зміни, які зроблять Нацвідбір прозорим, пропорційним і юридично коректним.

І я запрошую всіх долучитися до цього діалогу.