Працювали "добровільно-примусово": як експлуатували дітей у СРСР

Любителі поностальгувати за СРСР постійно упускають із виду, що протягом усіх семи десятиліть існування Країни Рад у ній систематично порушувались права дітей. Однією з найбільш поширених форм такого порушення була примусова дитяча праця.
Як пише видання "Телеграф", дітей постійно піддавали пропаганді та іншим формам промивання мізків, щоби переконати: їх експлуатація на важких роботах – це не тільки нормально, але і несе користь їм самим. В результаті юних громадян Союзу можна було побачити і на колгоспних полях, і на будівництвах, і навіть у шахтах. Звісно, про гідну оплату такої праці при цьому не йшлося.
Радянська влада користувалась тим, що діти не спроможні тверезо оцінити цінність власної праці та адекватність її оплати. Тому використання дітей було фактично формою рабства. Експлуатацію малолітніх практикували не тільки на ранніх етапах існування Союзу – такі випадки фіксувались до самого його розпаду.
Дітей використовували як гарматне м’ясо на війні, як агітаторів у класових конфліктах і як дешеву робочу силу на "трудовому фронті". Підлітки легко піддавалися впливу пропаганди, тож билися, працювали або навіть гинули не за гроші й не за майбутнє, а "за ідею". Так у воєнні роки радянська пропаганда придумувала безліч міфів про подвиги дітей, щоби за потреби легко мобілізувати майбутні покоління.
Формально дитячу працю в СРСР було заборонено, що фіксувалося у трудовому законодавстві. Це подавалося як одне з "великих досягнень радянської влади". Воно мало підкреслити "гуманність" комуністичного ладу порівняно з "жорстоким царським минулим", де дітей начебто експлуатували безжально.
Та на практиці все було інакше. Від перших років існування Союзу дитяча праця широко застосовувалася як у промисловості, так і в сільському господарстві. Після колективізації дітей у колгоспах змушували працювати "добровільно-примусово" по шість годин на день. Тобто в рабстві у держави тримали не тільки дорослих колгоспників, яких позбавили паспортів і права вільного пересування, але й їхніх дітей.
У селі до робіт дітей починали залучати ще у віці п’яти-шести років. Праця оплачувалася за "трудоднями". Формально це означало в кращому разі мізерну оплату, а частіше повну її відсутність. Причому платили так навіть дорослим. Якимось чином завадити такому свавіллю вони не могли, адже не мали паспортів, а отже і будь-яких громадянських прав. Відмовитись від робіт на колгоспних полях та в господарствах жодної можливості не було ані в дітей, ані в дорослих.
При цьому експлуатації зазнавали також і міські діти. Ті, хто застав СРСР, будучи старшокласниками, пам’ятають примусові поїздки "на буряки" чи на "картоплю", коли весь клас збирали і вивозили до села займатися збиранням урожаїв замість уроків або вихідних днів. Формально це подавали як трудове виховання молоді, на ділі ця практика мала на меті зекономити гроші на зарплатах дорослим колгоспникам. Подібні поїздки школярів у село існували практично до самого розвалу СРСР.
Раніше OBOZ.UA розповідав, чому радянській молоді забороняли носити джинси.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.











