Блог | Повернення тіла Євгена Коновальця в Україну – відновлення історичної справедливості та спадкоємність традицій

Повернення до України тіла полковника Євгена Коновальця, який став прикладом боротьби за незалежність України та засновником традицій українського війська, викликало чимало суперечок як усередині країни, так і за її межами.

Поховання на рідній землі останків полковника Євгена Коновальця – важлива історична подія та глибоко символічний акт, що продовжив традицію створення в Києві Пантеону українських героїв. Андрій Мельник, Євген Коновалець, Симон Петлюра, інші військові та державні провідники нації, безперечно, заслуговують на нашу повагу крізь століття.

На диво, урочисте богослужіння в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ на Лівому березі Києва, в якому взяли участь генерал Андрій Белецький та бійці Третього армійського корпусу, викликало ефект вибуху бомби не тільки серед наших ворогів, а й гостру дискусію всередині українського суспільства щодо доцільності такого складного з дипломатичної та юридичної точок зору процесу. І загалом, щодо доречності його проведення саме зараз.

І було б цілком зрозумілим, якби лише вороги України висловлювали свої жовчні коментарі щодо повернення на батьківщину тіла легендарного полковника, але нерозуміння всередині українського суспільства необхідності цього процесу відновлення історичної справедливості та героїзації не вкладається в голові.

Хочу зауважити, що 3-й Армійський корпус раніше, 25 травня, взяв участь в історичній події – перепохованні полковника армії УНР Андрія Мельника на Національному військовому меморіальному кладовищі в Києві. І фактично для 3-го АК, в основу якого командуючим генералом Андрієм Білецьким закладено принципи та філософію командування й управління військами легендарних командирів ОУН, повернення офіцерів-героїв до України є справою принципу.

Саме на армійських принципах Євгена Коновальця командир Андрій Білецький формував полк "Азов", а також була заснована Військова школа імені полковника Євгена Коновальця, Третя штурмова бригада, Третій армійський корпус, Хорунжа служба, Патронатна служба "Ангели Трійки".

Ми говоримо не про якийсь ситуативний піар-захід, як деякі намагаються представити це перепоховання, а про відданість традиціям легендарного полковника та повернення його тіла на рідну землю як справу принципу, закладеного в ідеологію нової української армії.

Дуже символічним і надзвичайно показовим є те, що кривава імперія, яка вбила Євгена Коновальця, не тільки продовжує протистояти Україні, але й зазнає поразки, зокрема й від формування, яке ввібрало в себе вчення та традиції Сечевих стрільців, Чорних запорожців, бійців УВО, ОУН та УПА.

Традиційність і спадкоємність, перенесені через століття, – це те, що зараз відбиває тінь минулого в армії нового покоління, нової епохи. Принципи ключової ролі командира як провідника й вчителя, здатного чути й доносити, а не бути зашкарублим батогом. Важливість сержантського корпусу як сполучної ланки всередині війська.

Україна зробила б прорив у військовій справі, якби після приходу до влади Павла Скоропадського не було ухвалено вбивчо критичне рішення – Полк Сечевих Стрільців 1 травня 1918 року було роззброєно та розформовано на вимогу німецького командування. У підсумку це призвело до трагічних подій в історії нашої країни, і з них ми маємо робити відповідні висновки – загроза з боку росії не зникає разом із завершенням конкретної битви чи етапу війни. Армія та підготовлені кадри повинні існувати завжди, так само, як і не повинні припинятися процеси, що підвищують її боєздатність.

Третій армійський корпус увібрав у себе традиції, продиктовані легендарним полковником, і це данина поваги та шани герою, який віддав своє життя в ім’я України і який має спочивати на вільній українській землі. Тим же, хто не цінує традицій і для кого поняття історичної справедливості – це аморфний набір літер, без сенсу та глибини, цього ніколи не зрозуміти.

"Не ридати, а добувати!"