Понад 160 днів під обстрілами: нацгвардійці з Рівненщини майже пів року удвох тримали передову позицію під Покровськом. Фото
Двоє гвардійців з рівненського Варашу майже півроку вдвох тримали позицію на передовому рубежі під Покровськом. Українські воїни на псевдо Текіла і Повар понад 160 днів провели на позиції і вистояли, за їх словами, "заради рідних і своєї землі". Гвардійці не лише вели спостереження і допомагали евакуювати інших, але й відбивали атаки, а і знищували ворога у стрілецьких дуелях.
На визначену позицію зайшло троє гвардійців – Текіла, Повар і Музикант, але останнього після поранення евакуювали. Історію цих захисників розповіли у ВЧ №3045 Нацгвардії України.
Побут на передовій
"Вони добре замаскувались, і це дозволило їм довгий час залишатись непомітними для росіян. Втім згодом противник з’ясував місцезнаходження гвардійців, і тоді почалось справжнє пекло. Оборонців накривали з мінометів, атакували дронами та вогнем артилерії, штурмували силами піхоти. В одному бою Музиканта поранило, і його евакуювали, Повар з Текілою залишились вдвох, а згодом шляхів для відходу вже не стало", – розповіли у Нацгвардції.
Побут у бійців був максимально простим: поки один на спостереженні, інший відпочиває або готує їжу. Воду брали з найближчого джерела, пересувалися лише в сутінках, щоб не видати позицію ворожим дронам.
"Почорнілими і втомленими пальцями гвардійці зробили хрестик і молились, коли вже здавалось, що виходу немає. І це додавало сил", – розповіли у НГУ і показали цей хрестик.
Мотивація бійців
"Найважче – мінометні обстріли, коли укриття розбирається прямо над головою. Вижили завдяки дисципліні й чіткому виконанню наказів. На позиції головне – вода, боєкомплект, медицина і підтримка побратима. Коли ставишся один до одного, як до брата, можна витримати багато", – зазначив Повар.
За його словами, найбільш мотивували і допомагали вистояти думки про рідних і відповідальність за напарника.
"Під час обстрілів може зникнути все, тому вода, ліки й запас провізії критично важливі. А триматися допомагали думки про рідних. Я знав, що колись діти спитають, що я робив, коли прийшла війна. Саме ця думка не дозволяла зламатися. Ми стояли заради своїх рідних і своєї землі", – підкреслив він.
Стрілянина вдень і ніччю
Навіть на позиції, практично в оточені загарбників українські воїни підтримували зв’язок з рідними – останнім телефонував командир військових, а потім прикладав свою радіостанцію до мобільного телефону.
З ворожою піхотою практично постійно виникали справжні дуелі, де все залежало від особистої швидкості, влучності і навченості. З кожної з цих перестрілок Текіла і Повар виходили переможцями.
Ситуація на напрямку
Ворог давно звітує про нібито "повну" окупацію Покровська, але це не так. Вадим Федоренко, командир зазначених бійців показав чергове відео з "захопленого" міста, і зазначив, що для нього честь служити разом з Текілою і Поваром.
Лише нещодавно обстановка дозволила провести їх ротацію. Причому "втомлені, але нескорені" Текіла і Повар вийшли до своїх, а на їхнє місце, на їх позицію прийшли побратими.
Як повідомляв OBOZ.UA,битва за Покровськ, що триває з літа 2024-го, стала найкровопролитнішою за останній рік війни. Росіяни планували захопити місто ще рік тому, однак бої тривають і зараз. Нещодавно в ISW заявили, що ЗСУ мають успіхи на Куп'янському напрямку, а Покровськ не став для ворога "раптовим проривом".
Тим часом у партизанському русі "Атеш" повідомили, що окупанти поспіхом перекидають сили під Покровськ через брак резервів.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!