Відео дня
Переганяв автомобілі на фронт і загинув: в Одесі попрощалися з відомим оперним співаком Владиславом Гораєм
8 червня в Сумській області загинув народний артист України, оперний співак Одеського національного академічного театру опери та балету Владислав Горай. Він переганяв автомобілі для військових і потрапив у ДТП.
Детальніше про це – читайте в матеріалі OBOZ.UA.
Потрібно тримати рівень
Друг і колега Владислава Горая Дмитро Павлюк розповів OBOZ.UA про те, що музика для Горая була сенсом життя.
"Це була не робота, не хобі, не відпочинок, спів був для нього був сенсом життя. На перше місце він завжди ставив спів, а потім уже все інше. Щодня працював по 3-4 години, для співака, вокаліста це дуже багато", – каже Дмитро Павлюк.
Друг згадує, що починав свою творчість Владислав Горай непросто. У нього від природи був не дуже сильний голос, але він його потихеньку обточував. Починав із маленьких партій. Хоча артист ніколи не ділив – це маленька партія, а це велика, це перша партія, а це друга. На сцені все мало бути зроблено максимально якісно.
Він пройшов складну дорогу, але піднявся до рівня "майстра сцени". Хоча, за словами Павлюка, він був справжнім майстром. Він міг виконувати партії половину свого життя, але щоразу перед виступом він просив його не турбувати, бо готувався.
"Якщо він знає, що через два тижні виступає, то він відточує кожну ноту, кожну фразу. Усі знають, хто такий Горай, але потрібно тримати рівень", – згадує Павлюк.
Одна з улюблених партій Владислава Горая – партія Фауста в однойменній французькій опері Шарля Гуно. Він завжди говорив, що партія була немов для нього написана, оскільки в артиста був високий тенор, який якраз підходив до цієї ролі. І коли оперу через кілька років зняли, то він дуже про це шкодував.
Також він любив партію Альмавіви в "Севільському цирульнику". Він виконував партію Альфреда в "Травіаті". Ще партію Рудольфа в опері Джакомо Пуччіні "Богема".
"Це для нього була вершина. Партія дуже складна, чотири акти на сцені. І Пуччіні – це вже інші емоції, переживання. Це вже коли ти насправді можеш говорити з глядачем. І, звісно ж, партія Герцога в "Ріголетто" Джузеппе Верді. Він завжди сяяв у цій ролі. І 15 червня в нас у театрі буде "Ріголетто", склад змінили, але це буде присвячено пам'яті Владислава", – продовжує Дмитро Павлюк.
Зробив пропозицію дружині на сцені
Дружина Владислава Горая Надія Сичук – теж оперна співачка. Вона прийшла в театр пізніше, після Одеської консерваторії, і тут у театрі вони познайомилися. У Надії – сопрано, і на сцені сопрано і тенор – це свого роду кохання.
Вони часто грали в одних виставах. Так, у "Севільському цирульнику" Надія виконувала партію Розіни, а Владислав – графа Альмавіви, вони залицялися одне до одного. Кажуть, що вони робили дива на сцені, у пари дуже класно поєднувалися голоси.
Можна сказати, що Владислав і Надія зустрілися на сцені. І під час виступу в "Севільському цирульнику" Владислав освідчився Надії.
Він радився з товаришем, і той йому підказав, що наприкінці вистави Альмавіва робить пропозицію Розіні. Владислав так і зробив. Наприкінці вистави він стає на коліно, дістає каблучку, співає і надягає їй каблучку на палець. Глядачі не зрозуміли підтексту, але Надія зрозуміла все.
Від початку повномасштабного вторгнення Надія з двома синами-школярами виїхали до Лондона. Владислав іноді відвідував їх, там вони теж давали концерти. Іноді маленькі, домашні, а іноді навіть виступали в соборі, наприклад, грали "Тоску" Пуччіні. Відгуки про їхні виступи були дуже хорошими.
Батьки Владислава викладали музику в музичній школі, мабуть, вони й прищепили Владиславу любов до музики. Батько його помер давно, а мама досі жива.
Хотів піти на фронт
Про те, що Владислав Горай волонтерить, знала невелика кількість людей. У нього було кілька "підшефних" військових, яким він завжди допомагав.
"Він оголошував збір, потрібно взуття купити, оптику, пончо, всі скидалися. Допомагав дівчатам, які плели сітки. Він узагалі був справжнім патріотом, не любив про це кричати, але він по-справжньому любив свою країну", – розповідає Павлюк.
З початком повномасштабного вторгнення Владислав хотів піти на фронт. Він часто про це говорив, переживав, що на фронті хлопці воюють, а він тут сидить. Але одного разу влітку 2022-го в театрі поставили виставу "Катерина" автора Олександра Родіна за мотивами творів Тараса Шевченка. І на виставу завітали військові.
"У нас часто на виставах бувають військові, приходять із госпіталів. І тут теж прийшли досвідчені військові, вони подивилися виставу, а потім зайшли за лаштунки, обійняли нас, щиро розповідали, як їм сподобалося, потім сфотографувалися. Кажуть, що отримали величезне задоволення від виступу. Я їм кажу, ну що ви, ви ж там воюєте на фронті, а ми тут на сцені, нам навіть незручно. І тут військовий, напевно, командир так серйозно відповідає: "Ви робите дуже велику справу. Ми побували сьогодні на виставі й зрозуміли, за що ми воюємо". І ми від цього моменту трохи видихнули. Після цього ми стали хто як вмів волонтерити, хтось здавав гроші. У нас з'явилася своя волонтерська течія, яку ми особливо не афішували. Владиславу навіть пропонували зробити "корочку" волонтера, але він відмовився, йому це було не потрібно. Ну а цього разу він поїхав із хлопцями відвозити автомобілі на фронт, і щось трапилось на дорозі, він потрапив у ДТП і загинув", – поділився Павлюк.
Дружина Надія Сичук залишилася одна із двома дітьми, поки що вони житимуть в Англії, хлопчики там навчаються, а Надія займається музикою. А як буде далі, поки вона не знає. Якщо хтось хоче допомогти родині, то може це зробити, переказавши гроші на картку подружжя 4441111074424585, обов'язково зазначивши "переказ на похорон" або PayPal [email protected].
Владислава Горая поховають на його батьківщині, у Малині Житомирської області. У середу, 11 червня, зі співаком попрощалися в Одесі.