Пам’ять про катастрофу: історії очевидців трагедії на Каховській ГЕС в музеї "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова

6 червня 2025 року минає два роки з дня підриву російською армією Каховської гідроелектростанції на Херсонщині. Тоді велика вода затопила частину населених пунктів, розташованих уздовж русла Дніпра. Під водою опинилася й частина Херсона. Цей теракт спричинив одну з найбільших техногенних катастроф у світі за останні десятиліття та став наймасштабнішою екологічною трагедією України.

Відео дня

Історії людей, які були свідками тих жахливих подій, зберігаються у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова. Ці свідчення зібрані в окрему колекцію. Переглянути її можна за посиланням.

Село, де жила Тетяна з родиною, опинилося на шляху потопу після підриву Каховської дамби. Будинки падали один за одним. Жінці вдалося заздалегідь винести з дому цінні речі та перевести тварин у безпечніше місце, але їхній будинок, як і все село, зник під водою.

"На час потопу – а це було десь о п’ятій годині вечора, коли до нас почала заходити вода, – ми встигли винести з дому продукти, дещо підняли на горище, собачок і корівок перевели на город, де в нас була велика піщана гора. Коли вода підійшла, наш будинок потонув – лишився тільки дах. Багато осель узагалі повалилися через сильний потік води", – пригадує Тетяна. Її історія за посиланням.

Підрив Каховської ГЕС призвів до затоплення рідного міста Івана Олешки. Чоловік до останнього залишався вдома, аж поки не довелося тікати на човні. Повернення на підконтрольну Україні територію було довгим і складним. Та Іван переконаний: український народ — непереможний.

"На моїх очах будинок старого зразка, зроблений із глини, просто обвалився. Люди кричать, корова й теля ревуть, усюди шум, гул води. Це був справжній жах! Я дивився, як піднімається вода, думав: може, зупиниться… Але вона все вище й вище. Зараз згадую: був у мене дім, машини, за 50 років стільки нажили – і все зникло за три години", – розповідає Іван. Його історія за посиланням.

Василь також залишив Олешки після трагедії. Він зізнається, що важко передати словами ту паніку коли вода стрімко затоплює вулиці, а тобі потрібно негайно тікати, залишаючи все. Його будинок також затопило.

"Вода так хлинула, що і худоба, і люди рятувалися – хто залишився на дахах, на горищах. А вже потім хлопці, у кого були човни, рятували тих людей. Це був жах, товариші, – не передати словами, що тоді творилося. Уявіть собі: п’ять метрів висоти води й така хвиля, що зносила все на своєму шляху", – згадує Василь. Його історія за посиланням.

Колекція Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова налічує понад 130 тисяч історій про війну. Це – найбільша у світі колекція свідчень мирних мешканців, які постраждали від війни Росії проти України.

Розкажіть і свою історію – на порталі Музею або зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію: 0800 509 001.