Олександр Смакула: гордість української нації, завдяки якому є тепловізори та приціли

Олександр Смакула – видатний фізик ХХ століття, який здійснив справжню революцію у світовій науці. Головне його відкриття – метод "просвітлення оптики", який якісно поліпшив усі оптичні прилади. Завдяки його винаходу людство має змогу носити окуляри, дивитися на зірки, у скельця мікроскопів і приціли військової техніки, робити фотографії, знімати кіно, без нього неможлива робота телебачення – усі сфери його застосування доведеться перераховувати довго. Однак про Олександра Теодоровича досі пишуть як про "маловідомого українця", що дуже несправедливо стосовно людини, яка є гордістю нації.

Відео дня

Геній із тернопільського села

Олександр Теодорович Смакула народився 9 вересня 1900 року в галицькому селі Доброводи Збаразького району Тернопільської області в простій селянській родині. Навчання в гімназії, до якої Сашко вступив після початкової школи, перервала Перша світова війна, і закінчити її – з відзнакою – він зміг тільки через вісім років. Дослухавшись до поради свого викладача математики Мирона Зарицького, який вважав, що його талановитий учень має продовжити навчання в Європі, Олександр вступив до Геттінгенського університету в Німеччині. Там викладачами юного фізика, який подавав надії, були серед інших такі видатні вчені як Вернер Гейзенберг, Макс Борн і Роберт Поль. На той час, щоб платити за навчання й оплачувати житло та харчування, Олександр змушений був працювати в соляних шахтах і на сільськогосподарських фермах. Уже 1927 року він захистив дисертацію, здобув докторський ступінь і почав працювати асистентом у професора Поля, але, попри чудові наукові перспективи в Німеччині, Смакула вирішив повернутися на батьківщину.

Робота в компанії Zeiss

У 1928 році він приїхав до Одеси, де нетривалий час викладав в Одеському університеті, але потім – за наполяганням Поля – повернувся назад до Німеччини. Смакула працював у найкращих фізичних лабораторіях країни, але основна справа й успіх його наукової діяльності чекали на Олександра Теодоровича в знаменитій компанії з виробництва оптики – Zeiss. У ній головним завданням Смакули був пошук способу, що дав би змогу збільшити кількість світлових променів, які проходять крізь скло. До його досліджень значна їхня частина відбивалася від лінз, що робило "картинку" тьмяною. Вчені, які працювали над розв'язанням цієї проблеми, вважали, що досягли в ній межі своїх можливостей – сильніше відшліфувати скло, збільшивши його світлопрохідність, за законами фізики та хімії було неможливо.

Олександр Теодорович був першим у світі вченим, який додумався шляхом напилення наносити на скло надтонке – антирефлексне – покриття, яке усувало цей дефект. Його революційний метод назвали "просвітленням оптики": замість стоншення лінз учений запропонував, навпаки, наростити на них плівку. Відкриття Смакули дало змогу збільшити прохідність скла та контрастність "зображення", унаслідок чого вся оптика Zeiss – біноклі, підзорні труби, приціли, мікроскопи, телескопи, окуляри – стала набагато точнішою, і її продажі різко зросли в усьому світі. Дослідник Антарктиди Роалд Амундсен, рекламуючи оптику Zeiss, запевняв, що брав на Південний полюс біноклі цієї фірми через їхню високу якість.

Переїзд за океан

Коли почалася Друга світова війна, пріоритетом Смакули стала військова техніка, причому не тільки оптика, а й інфрачервона техніка, яку планували застосовувати при виробництві ракет. Після закінчення військових дій Олександр Теодорович опинився на території Німеччини, підконтрольній США, й американська адміністрація вивезла всіх, хто перебував там, – здебільшого німецьких учених – за океан, щоб вони продовжували працювати на американську військову промисловість. Так Смакула став професором Массачусетського технологічного інституту, в якому очолив ним же й засновану лабораторію фізики кристалів.

Не тільки "просвітлення оптики"

Метод "просвітлення оптики" – не єдине досягнення українського вченого, на його рахунку й інші – не менш важливі – наукові відкриття. Так, застосовуючи їхні результати, можна очищати кремній, який використовують при виготовленні напівпровідників, створювати унікальні позапогодні мастила (ними можна користуватися як за аномально низьких, так і за аномально високих температур), вирощувати штучні алмази й навіть синтезувати вітаміни. Деякі винаходи вченого мають його ім'я – наприклад, "Інверсія Смакули" та "Формула Смакули". У наш – воєнний – час величезне значення мають прилади нічного бачення, передусім тепловізори, в яких використовують відкриті Олександром Теодоровичем монокристали бромйодиду талію.

"Свою Україну я не забув і ніколи не забуду"

Олександр більшу частину життя провів за кордоном і весь цей час сумував за батьківщиною. В одному з листів до своїх рідних він писав: "Уже понад сорок років я живу на чужині, але свою Україну не забув і ніколи не забуду. Часто читаю "Кобзаря", щоб розігнати тугу". Мрія вченого здійснилася 1972 року, коли він приїхав на наукову конференцію до вірменського Єревану, який на той час входив до складу Радянського Союзу, а після її закінчення він вирушив до Києва. В аеропорту, де його зустрічали не тільки колеги-науковці, а й агенти КДБ, Смакула сказав, що хоче пройти рідною землею і поїсти українського борщу, який так смачно готувала його мама. Тоді він уперше та востаннє за повоєнний час побував на своїй рідній Тернопільщині, більше приїхати туди йому не вдалося. Науковець брав активну участь у роботі української діаспори США. У його будинку в Америці була особлива кімната, в якій зберігалися найрізноманітніші предмети, дотичні до України: картини, книжки, сувеніри, рушники, вишиванки – справжній музей рідної землі.

Олександр Смакула пішов із життя 17 травня 1983 року у віці 82 років у місті Оберн у штаті Массачусетс, там же він і похований. У вченого було п'ятеро дітей. Один із них, Петер, став відомим музикантом, він віртуозно грав на банджо, помер 2008 року. Його син Боб, онук Олександра Теодоровича, займається бізнесом. Можна сказати, що якоюсь мірою він пішов стопами батька-музиканта – його фірма ремонтує музичні інструменти. 2000 рік ЮНЕСКО оголошувала роком Олександра Смакули.