Блог | Ой Хмелю, Хмелю, або Помилка 1654
Чи можна собі уявити, щоб, приміром, у центрі Єрусалиму знаходився пам’ятник юді іскаріотові? Чи щоб він був, скажімо, на 5 шекелях? А от у нас можливо все. Матеріалізований культ богдана, причому існуючий навіть у розпал війни, пояснень для мене немає.
Символічно, між іншим, що в мо[рдоро]скві ім’ям хмельницького назвали вулицю, яка до цього називалася маросейка на честь Малоросії, як тоді імперія зверхньо називала Україну: з отаким до нас їхнім ставленням він Україну їм і віддав. Тепер ця вулиця в них знов маросейка: той зробив свою справу й може йти геть.
Тож навіть росії він вже не потрібний. А в києві залишається, й на купюрах/монетах теж. Заміна напрошується. Треба шукати, яка країна надасть на це кошти й хто має бути замість головного зрадника України на монументі й грошах, щоб потів знову не було незручно.
А ще про прикру й ганебну помилку 1654 треба пам’ятати вибудовуючи відносини з Польщею. Так, подруга дещо сварлива. Але краще сварлива подруга, ніж лагідна (коли їй треба) ворогиня.
Історія України й людства мала бути зовсім іншою.
