Блог | Ніколи не розмовляйте з незнайомцями. Бельгійська версія

Назва / автор: Косметика ворога / Амелі Нотомб

Театр: Театр ім. Лесі Українки

Режисер: Євген Лунченко

Вистава-дуель, вистава-вендета. "Косметика ворога" в Театрі ім. Л. Українки – камерний психологічний трилер, побудований на пасивно-агресивних діалогах. Режисер Євген Лунченко пропонує інтелектуальний квест, у якому в глядача є можливість передбачити фінал раніше за героїв.

З усіх органів чуття слух — найменш захищений. Очі мають повіки. Від неприємного запаху можна врятуватися, надовго затиснувши ніс. Від поганої їжі рятує стриманість. Від небажаних дотиків захищає закон: якщо хтось торкнувся вас проти вашої волі, ви маєте право викликати поліцію. Найслабший і найменш захищений орган у людини — це її вуха.

Амелі Нотомб

Чи любите ви спілкуватись з незнайомцями під час очікування в аеропортах чи на вокзалах? А якщо попутник нав’язлив, безсоромлив та забагато знає для випадкового сусіда по залу очікування. Можливо, це зліший ворог, про існування якого ви не здогадувались. А ось він знає про вас все.

"Косметика ворога" від режисера Євгена Лунченко – вистава – дуель, вистава – вендета. На сцені – лише двоє. А глядачі стають подорожуючими, яким теж затримали рейс, і вони вимушені розвіювати нудьгу чужими чварами. Напруга тут нарощується поступово, фраза за фразою, щоб вже не спадати до останньої сцени-відеографії. В якийсь момент стає очевидним, що цей зал очікування покине лише один із героїв.

Психологічний трилер, який повністю тримається на акторській грі, на протистоянні двох харизм. Жером Ангюст (Віталій Овчаров) – топ-менеджер з продажів. Він звик керувати людьми й не терпить пустих балачок. Текстор Тексель (Олександр Валюк) – його повна протилежність Надокучливий, як совість; його життя присвячене тому, щоб псувати існування іншим. Справжній майстер своєї справи. За досвідом знає, що вуха - найбеззахисніший орган почуттів. Тому випадковим свідкам доведеться разом з Жеромом слухати балачки Текселя: про вбитого молитвою однокласника, про поїдання котячого корму, про перший сексуальний досвід - ґвалтування на кладовищі.

Косметика в назві вистави має незвичне значення. "Це не про пудру чи рум’яна, а наука про всесвітнє, - пояснює Текстор Тексель, - про систему етичних законів, що визначає порядок речей. І я не винен, що фахівці з жіночої краси привласнили це прекрасне слово". 

Показаний тут космос теж чорний, але суто внутрішній. І подорож у нього залишає питання: а чи помічаємо ми, як ховаємо та сублімуємо наші потаєні бажання? Як вміємо забувати та видозмінювати спогади, щоб залишатися добрими для себе? Чи здогадуємось про перманентний страх, що кара за наші гріхи може наздогнати нас і через десятиліття?

Автор "Косметики ворога" Амелі Нотомб – титулована франко-бельгійська письменниця, яка отримала понад дюжину професійних відзнак. Детективу-першоджерелу в цьому сенсі не дуже пощастило – роман не отримав жодної. Але "Косметика ворога" вже екранізована іспанцем Кіке Майло, а робота Лунченко – щонайменше п'ята українська сценічна адаптація роману.

А все тому, що обмовка за обмовкою, зачіпка до зачіпки – і догадливий читач може передбачити наступний хід словесної дуелі. Щоб вийти на по-софоклівську трагічну розв’язку… Саме за це вміння підбадьорювати читача – коли він відчуває себе кмітливішим за героїв – цінуються якісні детективи.

Вистава зберігала всі принади-зачіпки, а тому проводить по тому ж лабіринту з діалогів-випадів, що і першоджерело. Інтелектуальний квест: чи зможе глядач передбачити наступний твіст (поворот сюжету) ще до того, як він відбудеться? І хоч кожен поворот – за правилами класичного детективу – має вказівники-підказки, та далеко не кожен хід тут очевидний.

Сценографія Олексія Вакарчука не відволікає від діалогів та потоку історії, вона вдало непримітна. Ряди стільців, табло з розкладом рейсів, голос з гучномовця, що знов і знов сповіщає про затримку рейсів. Цього виявляється достатньо, щоб і самому опинитися в залі очікування, як випадковий – або не зовсім – свідок майже античної трагедії.

Той випадок, коли постановка не хоче бути найкращою і зібрати всі театральні статуетки, які можна лише пригадати. "Косметика ворога" задовольняється бути хорошою виставою. З напруженим сюжетом, з парою харизматичних героїв, з доречними декораціями, що не затьмарюють акторську гру. З незвичним, але цілком логічним фіналом.

Якщо хочеться вистави, що не викличе відчуття "що це було?", але не бажаєте трипенсового водевілю, – зверніть увагу на "Косметику ворога" в Театрі ім. Лесі Українки. Так, це розважальне дійство, але спрямоване на лоскотання нейронів. Помітно, що при створенні режисер думав не тільки про самовисловлювання, а й про банальне задоволення глядача. І той залишився задоволеним.