Не схожі на оригінал: якими були хот-доги в СРСР

Якщо сьогодні міський житель зголодніє, вибір фаст-фуду, щоб швидко перекусити, у нього буде величезний. Але в часи СРСР ситуація була геть протилежною: ні про який вибір не йшлося, а сам формат "швидкого перекусу" виглядав зовсім не так, як ми звикли сьогодні.

Білоруський богер Максим Мирович, який досліджує радянський побут і розвінчує ностальгічні міфи, охарактеризував тодішню систему громадського харчування як доволі бідну й одноманітну. Видання "Телеграф" розповіло, яким, зі слів Мировича, були радянські гамбургери та хот-доги.

Те, що в СРСР називали "швидкою їжею", обмежувалося найпростішими варіантами – наприклад, пиріжками з прилавка або своєрідним "набором" із пляшки кефіру та половини батона. У 1950-х роках популярності набули чебуречні, які стали чи не головним місцем для швидкого перекусу. Попри низьку якість страв, відвідувачів це не зупиняло – біля таких закладів часто стояли довгі черги. За словами Мировича, м’яса в чебуреках було небагато, воно було жорстким, а самі вироби нерідко продавалися вже не першої свіжості. Тісто могло бути зачерствілим – його просто підігрівали перед подачею.

Окремою проблемою була олія, у якій смажили чебуреки: її використовували надто довго, намагаючись економити. Це не лише погіршувало смак, а й робило їжу сумнівною з точки зору безпеки. Інтер’єр таких закладів також не вирізнявся комфортом – зазвичай це були високі столи без стільців, де люди швидко з’їдали свій перекус і йшли далі у справах.

Цікаво, що так звані "гамбургери" з’явилися в СССР навіть раніше за чебуречні, хоча на сучасні бургери вони майже не були схожі. Ще у 1934 році радянська влада створила Народний комітет харчової промисловості та відправила його керівника Анастаса Мікояна до США, щоб перейняти досвід організації доступного харчування для робітників. Побачене там справило на нього враження, і він привіз до Союзу обладнання для виробництва "гамбургерів".

Наслідком цього візиту стало те, що уже в 1937 році в деяких великих містах почали продавати "гарячу московську котлету" за 50 копійок – свого роду попередника сучасного бургера. Проте, якщо сама котлета сподобалася споживачам, то м’які булочки не прижилися: їх замінювали звичним житнім або пшеничним хлібом. У результаті радянський "гамбургер" складався лише з двох компонентів – хліба та котлети. Жодного сиру, овочів чи соусів там не було. І, звісно, ніякої Кока-коли чи Фанти – натомість пропонували лимонад або квас.

Втім, Друга світова війна та складний повоєнний період фактично згорнули цей напрям. Багато кіосків закрилися, а так звана "мікоянівська котлета" втратила навіть подобу бургера і з часом трансформувалася у котлету в тісті.

Нова спроба впорядкувати систему громадського харчування почалася вже за часів Микити Хрущова. Саме тоді більш масовими стали чебуреки, пиріжки та пельмені як основні варіанти швидкої їжі.

До речі, саме за Хрущова в СССР з’явилися і перші хот-доги – хоча їхній вигляд теж далекий від оригіналу. У 1960-х роках він особисто побував у США, відвідав м’ясокомбінат і скуштував хот-дог. Після цього вирішив запровадити подібний продукт і в радянському меню. Так і виникла добре знайома "сосиска в тісті", яка стала місцевим аналогом хот-дога. Вийшло доволі специфічно – водночас і смішно, і показово.

Раніше OBOZ.UA пояснював, чому за Сталіна в радянських містах почали масово висаджувати тополі.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.