Не кожен міг собі дозволити: якою була побутова техніка в СРСР

У перші десятиліття існування СРСР побутова техніка вважалася не предметом першої потреби, а справжнім символом достатку. Багато приладів коштували як декілька середніх місячних зарплат, а їхнє масове виробництво розгорталося вкрай повільно.

Навіть через роки після появи перших серійних моделей більшість побутових пристроїв залишалися дефіцитними або занадто дорогими для пересічних громадян. Лише з другої половини XX століття владі вдалося поступово наростити обсяги випуску та збільшити частку забезпечених житлових будинків.

Гучномовець та радіоприймач

Масовий випуск репродукторів, таких як відома тарілка "Рекорд", стартував у середині 1920-х років, і до початку наступного десятиліття вони з'явилися в більшості міських помешкань. Вартість такого приладу із розширенням виробництва знизилася з 20 до 7 карбованців. Повноцінні лампові радіоприймачі з'явилися у 1930-х роках, проте моделі "Рекорд" та "Москвич" довго залишалися складними та дорогими.

Ситуацію змінив випуск "народного" приймача "Москвич-В" у 1949 році, а з 1952 року прилади можна було придбати за 180-212 карбованців.

Холодильник

Перші побутові компресійні холодильники "ЗИС-Москва" надійшли у продаж лише в 1951 році, а згодом з'явилася популярна марка "Саратов". До грошової реформи 1961 року "Саратов" коштував близько 1,5 тис. карбованців, а після неї – близько 150 карбованців. Через високу ціну та повільні темпи виробництва у 1962 році лише 5% радянських сімей мали холодильники. До 1970-х років ситуація покращилася: випуск моделей "ЗІЛ-Москва" та "Мінськ" вартістю 330-370 карбованців дозволив забезпечити приладами 43% міських родин.

Пилосос

Серійний випуск пилососів розпочався у 1952 році з моделей "Піонер" та "Дніпро". У 1960-х роках вартість цих пристроїв становила 40-50 карбованців при середньомісячній зарплаті 80-110 карбованців (наприклад, пилосос "Вихор" у 1968 році коштував 40 карбованців).

Завдяки швидкому зростанню обсягів виробництва рівень забезпеченості міських сімей пилососами зріс з 16% у 1970 році до 37% у 1980 році.

Телевізор

Перший аматорський механічний телевізор Б-2 з екранчиком розміром всього 3x4 см випустили у 1932 році, проте він був недоступним для пересічного покупця. Справді масовим став телевізор КВН-49, випуск якого стартував у 1949 році.

У післяреформені роки вартість телевізорів сягала 900-1200 карбованців, що перевищувало тогочасну середню зарплату в 600-800 карбованців. Попри високу ціну, до 1970 року телевізори вже були в 61% міських родин.

Катушковий магнітофон

Побутові катушкові магнітофони почали випускати наприкінці 1940-х років у Києві під маркою "Дніпро". У 1960-х роках після грошової реформи найдоступнішою роздрібною моделлю був магнітофон "Романтик" за ціною близько 160 карбованців, тоді як інші аналоги коштували 180-200 карбованців і більше при середній зарплаті в 90 карбованців.

До початку 1980-х років катушкові магнітофони змогли придбати лише 30% родин у містах.

Пральна машина

Вітчизняне масове виробництво пральних машин почалося в 1950-х роках на Ризькому електромеханічному заводі з моделі ЕАЯ.

Перші пристрої були доволі примітивними: вода в них не підігрівалася, а заповнювати та зливати бак доводилося вручну. Ціна такої машини була близькою до середньомісячної заробітної плати й становила близько 600 карбованців до реформи. Завдяки швидкому нарощуванню випуску вже до 1970 року 64% міських сімей мали вдома пральну машину.

OBOZ.UA пропонує дізнатися про прилади, які були в кожному будинку в СРСР, а нині вони викликають подив.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.