Відео дня
"Не для нервових": працівники похоронного бюро розкрили моторошні подробиці своєї роботи
У США до обов'язків працівника похоронного бюро входить транспортування тіла й іншого ритуального приладдя, підготовка покійного до поховання, оформлення необхідних документів, організація та проведення похоронних церемоній. Для сторонніх ця робота оповита таємницею, і деякі її деталі можуть здатися моторошними або неприйнятними для людей поза професією.
Видання Daily Mail зібрало анонімні коментарі працівників американських похоронних бюро, які розповіли на порталі Reddit про моторошні, сумні й неприємні секрети свого бізнесу. "Це безперечно робота не для людей зі слабкими нервами", – зазначили журналісти.
У Сполучених Штатах налічується понад 23 000 трунарів. Їм щодня доводиться мати справу зі смертю.
Хоча в цій галузі домінують чоловіки, одна 25-річна жінка розповіла, що похоронне бюро є їхнім сімейним бізнесом. Разом із сестрою вона успадкувала його від бабусі та дідуся.
Одним із наймоторошніших і найдивніших інцидентів, з якими їй довелося зіткнутися, стала смерть її матері, батька та прабабусі з різницею в кілька днів наприкінці коронавірусної пандемії.
За словами трунарки, головне, що вона зрозуміла завдяки своїй роботі – "смерть не така вже й погана".
"Смерть може бути відстійною, але вона може бути і по-справжньому прекрасною", – вважає жінка.
На запитання про те, як вона готує покійних, які перенесли травми, вона розповіла, що одного разу працювала над тілом чоловіка, якого "майже розрізали навпіл". Їй довелося заповнити грудну клітку і скріпити її великим степлером.
Інший власник похоронного бюро пригадав, як пришивав руки чоловікові, який загинув унаслідок нещасного випадку.
Ще один трунар запам'ятав, як намагався надягнути браслет на щиколотку одного тіла, але виявилося, що людина посмертно стала донором кісткової тканини, а суглоб ноги був зігнутий назад. У похоронному бюро цього співробітника не було власного моргу, тому початковою підготовкою трупа він не займався й не знав про всі нюанси.
Однак багато інших власників похоронних бюро самостійно бальзамують тіла. Зазвичай цей процес займає від 2 до 4 годин. Він включає в себе відкачування крові й заміну її сумішшю хімічних речовин, таких як формальдегід, метанол, етанол та інші. Досвідчені трунарі сприймають це завдання як рутину.
Ще один чоловік, який пропрацював у сфері 25 років, розповів: щоб тримати очі людей заплющеними, під повіки вставляються невеликі шматочки пластику, які утримують їх. З цією ж метою губи зазвичай зашиваються.
Що стосується запаху трупів, то, за словами трунаря, він "досі не звик до нього повною мірою", але вже не так сильно відчуває його.
Чоловік зізнався, що цей запах "прилипає до одягу", і йому доводиться приймати душ одразу після повернення додому, щоб не піддавати свою партнерку "занадто сильним стражданням".
Другий працівник описав запах трупів як запах "не зовсім свіжого м'яса" і "якийсь металевий". Третій розповів, що запах "майже солодкий, але не зовсім, і трохи газовий".
Інший чоловік на запитання про те, що викликає в нього нудоту, відповів: "Чесно кажучи, найбільше мені огидна необхідність вичищати шмарклі з носів людей".
"Більшу частину часу люди лежать у ліжку тижнями, непритомні або з дуже низьким рівнем енергії, і я думаю, що сякання стає чимось таким, що пропускаєш, коли помираєш. Тож це єдине, що досі змушує мене здригнутися", – зізнався він.
Як раніше писав OBOZ.UA, американка Ліза Блісс, яка в 10-річному віці пережила клінічну смерть, розповіла, що відчувала в той момент. Вона стверджує, що перебувала на величезному полі квітів, бачила великі "перламутрові ворота" та інших людей.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!