Називали ледве не порнографією: які танці забороняли в СРСР

У радянську епоху далеко не всі стилі танцю сприймалися як мистецтво. Навпаки, багато з них влада вважала занадто "вільними", аморальними, а іноді й "шкідливими для ідеологічної стійкості молоді". Танець у СРСР не мав права виходити за межі дозволеного.

Відео дня

Все, що бодай трохи нагадувало західну культуру, могло бути прирівняне до "буржуазної розпусти" або навіть "ідеологічної диверсії". OBOZ.UA розповідає, які танці забороняли в СРСР і чому.

Фокстрот

Фокстрот, що прийшов до Європи після Першої світової війни, швидко завоював популярність і в радянському суспільстві. Спочатку хореографи навіть заохочували його як сучасний танець. Але вже в період НЕПу фокстрот став мішенню ідеологічних нападів. У газетах його описували як "сексуальну патологію", "буржуазну розпусту" та "нову форму порнографії".

Танцювати фокстрот на публіці забороняли, а прихильники цього стилю змушені були збиратися на закритих вечірках або організовувати підпільні клуби. Лише в 1930-х роках фокстрот повернувся на танцювальні майданчики.

Танго

Ще до створення СРСР танго вже було під забороною. До 1914 року навіть діяли накази, які не дозволяли викладати цей танець, а згадка про нього в публічному просторі могла мати наслідки. Аргумент – надмірна чуттєвість та "аморальність".

У радянський період танго довгий час залишалося в тіні – ані публічних виступів, ані викладання. Тільки в останні роки існування СРСР, у 1980-х і на початку 90-х, танго стало знову популярним

Чарлстон

Чарлстон – енергійний танець із США, який захопив світ у 1920-х роках, – в Радянському Союзі вважався "антикультурною загрозою". Ідеологи називали його "знищувачем моральних норм" і забороняли в репертуарі танцювальних гуртків.

Лише в 1950-х роках на цей стиль почали заплющувати очі, і він поступово повернувся в студентські самодіяльні постановки.

Твіст

Американський твіст набув популярності в СРСР у 1960-х роках, але спочатку зустрів жорсткий опір з боку ідеологів. Танцювати твіст означало "піддаватися впливу Заходу". Молодь, яка обирала твіст, могла зазнати осуду, адміністративного покарання або навіть виключення з комсомолу.

Попри все, стиль стрімко поширювався на вечірках, дискотеках, у гуртожитках. Після відставки Хрущова в 1964 році твіст поступово легалізували, і він став частиною масової культури.

Рок-н-рол і бугі-вугі

Разом із цими танцями прийшли "стиляги" – молодіжна субкультура, яка протистояла сірості радянського побуту. Владу дратувала не тільки музика, але й яскравий одяг, зачіски, манера поведінки.

Бугі-вугі, як і пізніший рок-н-рол, у 1950–60-х роках офіційно вважали "ідеологічною диверсією". Молодь, яка танцювала під Елвіса чи Біла Гейлі, ризикувала стати об’єктом осміяння, виклику в міліцію чи відрахування з ВНЗ. І все ж ці танці збереглися в молодіжній культурі, і в середині 1960-х років офіційні заборони поступово скасували.

Свінг

Свінг виник у США як музичний та танцювальний стиль у 30-х роках і, попри заборони, почав проникати в радянське середовище. Радянська преса називала його "вираженням найнижчих людських інстинктів". У 1940-х роках він поширився серед джазових гуртів, а до музичних магазинів навіть почали надходити платівки зі свінговою музикою.

Раніше OBOZ.UA розповідав, чому в СРСР забороняли більярд, бодібілдинг і брейкданс.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.