Сьогодні воїни Національної гвардії відзначають своє професійне свято. Про людей, які щодня роблять неможливе реальністю, Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко написав в своєму Телеграм-каналі.

Відео дня

Понад 17 тисяч гвардійців відзначено державними нагородами. 114 військовослужбовців НГУ отримали найвище звання – Героя України. Днями вперше в історії Нацгвардії це звання отримала жінка – кулеметниця Олександра Давиденко з позивним "Вирва".

"Ми пишаємося кожною і кожним, хто став на захист країни. І з болем згадуємо тих, хто віддав за нашу свободу найдорожче. 67 гвардійців за час повномасштабного вторгнення, на жаль, отримали звання Героя України посмертно.Сьогодні воїни Національної гвардії відзначають своє професійне свято. Ви – гордість системи МВС і опора безпеки держави. Дякую кожному та кожній з вас за вірність присязі та за сміливість, яка проявляться у найскладніших боях.Слава нашим Героям!", – написав Глава відомства.

Напередодні 12-ї річниці заснування Національної гвардії Президент України Володимир Зеленський присвоїв старшому солдату НГУ Олександрі Давиденко найвище державне звання Герой України з врученням ордена Золота Зірка. Вона стала першою жінкою в лавах Національної гвардії України, яка отримала це звання за бойові заслуги під час повномасштабної війни росії проти України.

Залізна воля Олександри Давиденко

Історія Олександри – приклад безстрашності, витримки та сили духу українського добровольця, який навіть у найважчі моменти бою не відступає перед ворогом.

Олександра Давиденко в 2020 році добровільно приєдналась до лав Національної гвардії України. Вона без вагань стала до бою з перших днів повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ на територію України. Разом із побратимами Олександра виконувала бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту, стримуючи просування російських військ і завдаючи противнику значних втрат.

Українська захисниця брала участь у запеклих боях на Донеччині - в районах населених пунктів Спірне, Івано-Дар’ївка, Никанорівка, Затишок та Білицьке. За час служби вона здійснила близько 45 штурмових операцій у напрямку позицій російських підрозділів. У ході боїв Олександра особисто знищила три одиниці ворожої техніки, понад 30 безпілотників та близько взводу окупантів.

Навесні 2025 року її підрозділ був направлений на посилення оборони в районі Івано-Дар’ївки Бахмутського району. Попри щоденні мінометні, танкові та артилерійські обстріли гвардійка продовжувала виконувати бойові завдання, обираючи оптимальні позиції для ведення вогню та завдаючи ударів по силах противника.

Особливо драматичними стали події березня 2025 року. Після інтенсивного артилерійського обстрілу позицій українських захисників укриття гвардійців було частково зруйноване. Почувши неподалік голоси російських військових, які наближалися до позиції, Олександра зайняла оборону і відкрила вогонь. Під час бою вона поранила одного з окупантів і зупинила просування штурмової групи.

Коли ворог почав закидати позицію гранатами, один із українських бійців отримав важкі поранення. Ризикуючи власним життям, гвардійка під вогнем перемістила побратима до укриття і надала йому допомогу, а коли один із загарбників спробував прорватися до траншей, вона вступила у ближній бій і знищила його.

Внаслідок чергового удару FPV-дрона вибухова хвиля засипала вхід до бліндажа, де знаходилися поранені військові. Прийшовши до тями після поранення, гвардійка самостійно відкопала побратима з-під завалів і надала йому домедичну допомогу.

Уночі російська штурмова група знову спробувала атакувати позицію. Побачивши зруйнований бліндаж, окупанти запропонували українським бійцям здатися. У відповідь вони отримали категоричну відмову.

Попри поранення та контузію, Олександра Давиденко вибралася із зруйнованого укриття, вступила в бій із переважаючими силами противника, знищила одного окупанта, ще одного ліквідувала гранатою та поранила двох. Після цього вона повернулася до бліндажа і під обстрілом вивела двох поранених побратимів на запасну позицію, врятувавши їм життя.

Упродовж 2025 року гвардійка неодноразово брала участь у боях на Покровському напрямку. Під час одного зі штурмів у серпні вона прицільним кулеметним вогнем знищила сімох окупантів, а з ручного протитанкового гранатомета - броньований автомобіль ворога разом із екіпажем.

У наступних боях гвардійка продовжувала стримувати атаки противника, знищуючи штурмові групи, кулеметні розрахунки та ворожі укриття. Навіть після отриманих поранень і акубаротравми вона не залишила позицію та відмовилася від евакуації.

У січні 2026 року під час боїв поблизу населеного пункту Білицьке Олександра, знищила ворожий кулеметний розрахунок. Під час артилерійського обстрілу вона отримала уламкове поранення, але самостійно надала собі допомогу і продовжила бій.

Завдяки мужності, витримці та професіоналізму української захисниці численні атаки противника на визначених рубежах оборони були зірвані, а окупаційні підрозділи зазнали значних втрат і були змушені відступити.

За виняткову відвагу, самовідданість і героїзм у боях проти російських окупаційних військ старшому солдату Олександрі Давиденко присвоєно звання Герой України з врученням ордена Золота Зірка.

Її подвиг став символом сили українських добровольців - людей, які з власної волі стали на захист держави і продовжують тримати оборону країни.