Блог | Наші вороги досі не розуміють, з чим зіткнулися. Ми дістанемо їх міста

Вони всі були дуже різні.

Відео дня

Шерлок. Спокійний, ризиковий, гуморовий. Все життя як герць зі смертю, швидкий танок, у якому смерть завжди програвала битви, але виграла війну.

Шерлок був тихим лідером. Він вчив нас саперній справі, він негучно жартував, він любив ганяти на виїзди під пісні часів Вʼєтнамської війни. За Шерлоком стояла башта Аеропорту, з якого він виходив у числі останніх. Шерлок був на Луганщині і Донеччині. А забрала його харківська земля. Він не любив вдягати шолом, але шолом би його і не врятував. Іронія, Шерлок. Іронія.

(І музика, яку ти слухав – це п*здець. Я коли до тебе на кладовище їхав, включив. Ну ти серйозно, Шерлок?..)

Курт. З Куртом ми грали у баскетбол. Курт не був гучний, він був наймолодшим із нас, але Курт вмів говорити так, щоб його слухали. Він розбирався, вникав, допитувався. І дуже любив нашу спільну кішку, Беерку, яка притягла, зараза, за собою пʼятьох котів, які волали під вікнами ППД так, що варто було б мінувати територію.

Кішку Беерку забрали його мама і сестра, коли Курт помер на третій день. Тепер вона товста і мабуть лінива. А Курт так і залишиться назавжди наймолодшим з "єнотів", простим і дуже непростим хлопцем, який бачив речі настільки глибоко, що речі переставали бути просто речами і ставали сенсами.

Марвел був людиною у собі. В його голові йшли тисячі процесів одночасно. Він розумів, як працюють люди – і системи. Він був чудовим сапером і людиною з такої літери "Л", що вона мала б сягати орбіти. Коли ми в Дементіївці тягнули пораненого, важкого, бляха, як ми із Марвелом вдвох, Марвел випадково пересікся зі мною очима. І я не побачив в них і каплі страху. Рвалися снаряди, гинули і кричали люди, не було зрозуміло абсолютно нічого. А Марвелу було зрозуміло все. Він робив правильну річ – і ніхто не зміг би йому завадити.

Він загинув за десять хвилин поряд зі мною. Але він робив все правильно. Він ні в чому не помилився до останньої миті.

Це ті, хто воювали в нашій маленькій єнотячій зграї. А були і інші. Ті, кого я знав, але з якими не мав честі воювати поряд або хто перейшов у інші частини. Тарас. Чайка. Казах. Ілюха. Славко. Всі інші. Десятки. Сотні. Тисячі.

І наші довбо*оби-вороги досі не розуміють, з чим вони зіткнулися. Досі. Не. Розуміють.

Вони досі думають, що це минеться. Після пизд*лів на Київщині та Харківщині. Після Херсону. Після того, як обстріли у Бєлгороді стали частішими за дощ. Після крейсеру "Москва". Після самої Москви. Після того, як вони десятками горіли в Криму та на Пскові, після того як горять на нашій і чужій землі десятками тисяч.

Це не можна закінчити документами. Це не закінчити перемирʼями і дипломатією. Це почалося, коли ви захотіли, а закінчиться тільки тоді, коли ми захочемо. А ми не хочемо.

Тому що Шерлок. Тому що Курт. Тому що Марвел. Тому що всі.

Ми дістанемо ваші міста. Ми дістанемо вас всіх. Ми озброїмо ваших ворогів і навчимо їх воювати. Навіть якщо ми залишимось одні. Навіть якщо ми залишимося без нічого. Ми будемо перетворювати ваші життя на попіл. Чого б нам це не вартувало.

Ми вже втратили все. Зупиніть нас тепер.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...