Блог | Нагороди військовим мають надихати і повідомляти про великі вчинки

Нагорода

Потрібна зміна системи нагород. Вони мають надихати і повідомляти всьому світу про великі вчинки, а не знецінювати людей.

Мабуть в кожного з нас є грамота "З нагоди дня…", або подяка "від колективу…", "від керівництва"

Одного разу я їхав на нагородження з кількома людьми і запитав:

– За що Вас нагородили?

Людина відповідає:

– Я не знаю…

– А чим ви займались, можливо Ви на війні там врятували комусь життя, або захопили позицію? Або ще щось відомого.

– Та ні, я просто писала папери на штабі батальйону...

Щоразу люди дивлячись на мої нагороди, запитують мене, за що вам дали цю нагороду, а цю?

У вас було таке? Напевно у всіх було. Коли нагороду дали, а за що ви не розумієте…

І ось черговий раз я сидів у великому гарному палаці. За трибуною керівник органу державного управління, до трибуни виходять люди і їх нагороджують. Іванов Іван Іванович – Орденом за мужність. Петров Петро Петрович – Орденом Богдана Хмельницького 3 ступеню.

А я в душі не уявляю хто це і що вони зробили. І мені хотілося б знати. Я хочу почути, що Іванов організував оборону Києва, а Петров підірвав останній міст, через який росіяни могли зайти в Чернігів. Але ж ні. Безликі нагороди для, напевно, дійсно чудових людей, про яких ми як не знали так і не знатимемо. І коли він чи вона повісить цю нагороду вдома, або в своєму офісі, – всі питатимуть: "За що Вам дали цю нагороду". І цілком можливо, що Герой знітиться, засумує, бо він чи вона не знають, бо їм не сказали і не написали, бо вручили, а ви самі собі вигадуйте. І найгірше, що зараз люди недостойні зможуть собі вигадати і розповідати, що він збив ворожий літак з автомата, або підірвав гранатою танк, бо що б він не сказав – не важливо. Нагороди без сенсу і з приниженням.

Саме тому, скрізь, де тільки можу, коли потрапляю в середовища, які нагороджують, я намагаюсь говорити з організаторами. Пишіть детальний опис. Пишіть, за що саме. Пишіть, що саме ця людина зробила. Дата, подія, конкретні числа та імена. Бо це те, що захочеться почепити на стіну. Бо це ознака того, що людина старалась не даремно, її подвиг був помічений. Саме ця одна чи дві стрічки з конкретикою. Жодні найгарніші вироби з металу, чи найоригінальніші малюнки на папері не мають сенсу, якщо далі текст: "З нагоди дня конституції, чи незалежності". Бо це так, наче отримати грамоту найкращого керівника з нагоди весілля Петра і Марини. Це радянський союз. Там день був важливіший за людину. Там державне свято важливіше, а культ особистості – загроза існуванню комунізму. Але ми маємо відмічати людей, конкретних людей за конкретні вчинки.

І якщо раптом ви, організатор якогось заходу, або керівник установи і маєте відзначити людей. Ви обрали конкретні прізвища і не знаєте що написати, не знаєте за що конкретно можна нагородити цю людину, то ви або нагороджуєте за особисту лояльність до себе коханого (тоді так і напишіть на тій грамоті чи подяці), або сліпий егоцентрист, який не помічає людей і їхні подвиги навколо себе (тоді вам до психолога), або ж варто подивитись на людей уважніше, можливо є інші люди, які вам не настільки зручні і приємні, але в яких не буде проблеми знайти, що написати в тій стрічці "За… … …". І давайте вже викинемо ці загальні фрази: "За особливий внесок", "За патріотичну позицію", "За неоціненний вклад", бо це наче, сказати "Я не знаю за що, але треба було нагородити".

Думаю прийшов час вводити в культуру цінувати особистості навколо себе, є тисячі можливостей написати за що, особливо коли ми говоримо про солдат. Бо хтось тримав позиції понад людські можливості 150 днів з такого по таке в такому-то населеному пункті. А хтось ризикуючи життям завів на позиції свою групу, або вибив ворогів з якогось населеного пункту. А хтось здійснив прорив до оточених побратимів такого ось числа в такому то місці. І це варто відзначати, конкретні речі з конкретними іменами, числами і датами.

Одного разу мій колишній командир повернувся з нагородження і показуючи нагороду мені, сказав: "Дивись, Йода, це мені за здачу Лисичанська".

Та й принагідно, думаю, варто переглянути наявні в Україні нагороди і ввести додаткові актуальні. Я би ввів нагороду "Понад людські можливості", коли солдати залишаються на полі бою добровільно пораненими, щоб дати змогу побратимам не бути оточеними, або щоб встигли відійти, чи закріпитись. Я би ввів нагороду "Одинокий вовк" для тих, хто добровільно залишався на позиціях сам один і до цієї нагороди обов’язково додавав би цифру з кількістю днів. І ще багато подібних. І до кожної обов’язково супровідне посвідчення до медалі чи до нагороди і в ньому чітко прописував, якого числа, де конкретно і що саме.

До допису додаю фотографію нагороди моєму водієві, яку нашвидкуруч робив я в тій бригаді, де я зараз. З надією, що такі речі зможуть сказати про нього більше, ніж він сам.