Можна почути і досі: які фрази видають людей, які жили в СРСР
Радянський Союз вже давно розвалився, однак і досі впливає на мислення та побут деяких людей. Дефіцит, бідність та комунізм настільки сильно вплинули на громадян того часу, що подекуди вони передають свої установки та звички дітям.
Мова – скарбниця, що зберігає в собі історію, культуру, цінності народу та може чимало сказати про життя людини. OBOZ.UA зібрав добірку висловів, які відображають тогочасні реалії та з легкістю можуть видати людину, яка жила в СРСР.
Хто крайній?
Це питання можна почути й досі, але не всі усвідомлюють, звідки пішло це формулювання. За часів СРСР через погано організовану економічну систему черги були скрізь. Людям доводилося чекати і для того, щоб купити їжу, і для того, щоб потрапити до лікаря тощо.
Фразою "хто крайній?" люди питали, хто саме займає останнє місце в черзі, адже людей часто було так багато, що без уточнень не розберешся. Також важливо було попередити останню в черзі людину про те, що ви будете за нею, щоб закріпити своє місце та в жодному разі не пропустити свою чергу.
А чому я?
Цю фразу також можна почути нерідко в абсолютно різних контекстах. Вона зазвичай застосовується, коли людина не хоче щось робити та намагається перекласти відповідальність на когось іншого.
Однак в СРСР це питання було напряму пов’язано з небажанням людини виконувати обов’язки на роботі. Люди вважали, що бути присутнім на місці роботи більш ніж достатньо, щоб вам заплатили. Це і не дивно, адже з мізерною зарплатою в 80-90 рублів мотивації працювати було небагато. Тому якщо працівнику, що звик лише пліткувати з колегами та ходити на обід, доручали важливе завдання, він неодмінно обурювався і питав: "А чому я? Нехай хтось інший зробить".
Бач, діловий який!
Ця фраза мала негативне забарвлення і застосовувалася, коли хтось робив щось, що не пасує ідеальній радянській людині. Слово "діловий" в цьому контексті було в значенні "підприємливий", "рішучий", "пробивний", а в СРСР усі ці якості вважалися негативними, адже гарний громадянин повинен бути тихим, слухняним та працьовитим.
Тобі що, найбільше треба?
Цей вислів означав – сиди тихо, не потрібно проявляти ініціативу та ставити під сумнів дії влади.
Людей зі своєю думкою, які не готові були мовчати про те, що їх не влаштовує, часто знищували фізично, адже сперечання з владою – це злочин. Приблизно в 50-х роках репресії стали зменшуватися, але страх в людях залишився. Коли хтось починав робити або казати щось незручне, то чув "Тобі що, найбільше треба? Ти все одно нічого не зміниш".
Де ти це взяв?
В СРСР з доступністю товарів були великі проблеми, тому якщо хтось мав якийсь дорогу чи рідкісну річ, то неодмінно чув в свою сторону питання "Де ти це взяв?".
Побутова техніка, гарний одяг чи нетипові продукти харчування дуже сильно вибивалися з загальної радянської сірості та однаковості, тому люди не соромилися уточнювати, де це все можна дістати.
Викинули в значенні появи товару на полицях
В СРСР слово "викинули" можна було почути не лише в контексті сміття. Так повідомляли ще й про появу рідкісних або дефіцитних товарів на полицях магазинів. Наприклад, люди казали: "Біжи швидше до господарського магазину, там пилососи викинули" або "Сусіди кажуть, що в гастрономі викинули сервелат, сходи подивись".
"Сообразим" на трьох?
Цей вислів важко перекласти іншою мовою, щоб передати його сутність. Він виник на радянських заводах та фабриках. Якщо на підприємстві людину не годували, то жінки або давали чоловікам з собою так звані "ссобойки", або один рубль на обід у їдальні.
В середньому обід у радянській їдальні коштував 80-90 копійок, а пляшка горілки 2 рублі 87 копійок, тому якщо три чоловіки скидалися по рублю, то могли собі дозволити сп’яніти посеред робочого дня та протверезіти до приходу додому.
Раніше OBOZ.UA розповідав, чому в СРСР 17 років не святкували День перемоги.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.